Переможе людяність і щирість: як компаніям та їхнім працівникам вистояти під час пандемії COVID-19

Ми запитали у кар’єрної консультантки Олени Іванчикової.

Олена Іванчикова: Мої клієнти кажуть, що офіси віддалено продовжують частково працювати, частково повертаються з карантину, але дотримуючись заходів безпеки.

Як на мене, офіси в майбутньому трансформуються, тому що компанії зрозуміли, що багато процесів можна робити віддалено. Крім того, важливу роль грає орендна плата, тому орендодавці захочуть скоротити цю плату. Як це можна зробити? Переїздом до меншого офісу і зробити часткове відвідування цих офісів співробітниками.

Якщо працівнику страшно за своє здоров’я, то це питання має вирішитися в очних бесідах із керівником, коли по-людські знаходиться розуміння. Дуже велика кількість роботодавців хочуть зберігати талановитих співробітників, і якщо це цінний співробітник, то такий консенсус буде знайдено. В мене за два місяці карантину була пара таких випадків, коли для людини було дуже принципово сидіти вдома, адже там була маленька дитина, і в обох випадках керівництво пішло на зустріч.

Зараз поступово зростає частка фрілансу, тому що на карантині люди зрозуміли, що частку свого професіоналізму можна перевести на віддалений формат роботи. Що робити, якщо людина до того не пробувала фріланс? Пробувати його частково. Тобто ні в якому разі не залишати поточну роботу, де є більш-менш якась стабільність, а пробувати фріланс-проєкти, фріланс-зайнятість, наприклад, по вечорах або на вихідних. Тобто потрібно спробувати цей формат роботи як нібито накласти на себе, зрозуміти – чи мені це підходить. Тому що фрілнас не для кожного підходить, це нестабільність, це про активність. Якщо ви активний і у вас є проєкти, значить є і прибуток. Якщо ви неактивний, клієнтів немає, то і прибутку немає.

Ця пандемія показала, наскільки роботодавець уважний або неуважний до свого персоналу. Коли ми були в офісі, ми один одного бачили кожен день і розуміли, як в нас справи, що ми плануємо завтра, що ми робимо зараз і для чого робимо. Коли люди роз’їхалися і не бачать один одного, то морально і психологічно вціліли ті компанії, де керівництво підтримувало цю внутрішню комунікацію. Тобто це можуть бути якісь скайп-коли один раз на тиждень, де керівництво щиро розповідає, як в нас справи. Якщо ми ризикуємо штатом або персоналом, то ми це кажемо дуже відверто. Тоді в людей є розуміння стосовно завтрашнього дня. Перемагає людяність і щирість, де немає  вже ієрархії.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.

Здійснено в рамках проєкту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.