«Постійно думала, що маю зараз гуляти з коляскою». Як батьки переживають перинатальну втрату?

Говоримо про те, як можна допомогти батькам, які втратили дітей.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Юлія Александрова,

Наталя Сениця

«Постійно думала, що маю зараз гуляти з коляскою». Як батьки переживають перинатальну втрату?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/10/hr-brunch_2020-10-09_aleksandrova-senytsa.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/10/hr-brunch_2020-10-09_aleksandrova-senytsa.mp3
«Постійно думала, що маю зараз гуляти з коляскою». Як батьки переживають перинатальну втрату?
0:00
/
0:00

Гості — співзасновниця ГО «Опіка Ангела» Наталя Сениця, і психологиня, координаторка Української асоціації батьків передчасно народжених дітей «Ранні пташки» Юлія Александрова.

Юлія Александрова: На жаль, у нас в країні не говорять про це відверто. Коли помирає дитина — це не природно. Перинатальні втрати — це втрати під час будь-якого терміну вагітності, під час пологів та невдовзі після пологів. Причина — неважлива. Важливо те, що дитина втрачається, і це дуже велика травма для жінки, для родини. Жінки з чоловіками по-різному переживають ці травми. Гострі стани в них різні. У жінок це проходить одразу, тому що вона носила дитину, вона втратила. Гострий стан у чоловіка зазвичай виникає тоді, коли він бачить, що його дружина трошки заспокоїлася, що його підтримка вже не така важлива. Спочатку здається, що чоловіки такі сильні, начебто їх нічого не турбує. Багато жінок вважають, що їхній чоловік не переживає, не ридає, ходить на роботу. Але насправді переживають.

На жаль, в Україні немає такого досвіду, як, наприклад у Німеччині. Там можна взяти на руки дитину (навіть ту, яка на 16-18 тижні), попрощатися. Цей час не обмежений, батькам дозволяють це зробити. Бо прощання — це якийсь час провести з дитиною, і для себе почати розуміти і приймати той факт, що дитина померла. Нам Німеччина передала пакуночки для янголят (щоб батьки мали змогу їх забрати). Це такі маленькі конвертики, і ми були дуже здивовані з командою, що ці конверти від 10 см. Тобто для них це нормально, що, коли жінка народжує 10-сантиметрову дитинку, і вона не може жити, вони її в цьому конвертику віддають батькам. Щоби ті могли попрощатися і загорнути цю дитину.

Організації, які допомагають батькам:

Наталя Сениця: В Україні є пілотний проєкт. Один перинатальний центр в Івано-Франківську вже впровадив систему підтримки. У чому ця система полягає? Це кілька важливих кроків. Перше (в Німеччині чи Австрії цього вже не вчать, бо це за замовчуванням) — це повага до дитини. До тіла, називання дитини на ім’я, визнання батьківства. Друге — це психологічна підтримка батьків. Медиків вчать, як спілкуватися з сім’єю, які слова варто говорити, а які — ні. Також створення спогадів. Для батьків створюються усі умови.

Повну програму слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS