Дрік: зараз боротьбу з корупцією перетворили на війни антикорупціонерів

Чи є політичний вплив на новостворені антикорупційні органи в Україні?

Ведучі

Любомир Ференс,

Лариса Денисенко

Гостi

Олександра Дрік

Дрік: зараз боротьбу з корупцією перетворили на війни антикорупціонерів
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-svr-18-08-01.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/08/hr-svr-18-08-01.mp3
Дрік: зараз боротьбу з корупцією перетворили на війни антикорупціонерів
0:00
/
0:00

В студії Олександра Дрік, голова ради громадської організації “Люстраційний комітет”.

Любомир Ференс: У вас руки ще не опустились? Ми можемо стверджувати, що е-декларування не спрацювало: депутати декларують ті статки, за якими не живуть?

Олександра Дрік: Я оцінюю все, що відбувається в досить широкому контексті. Що ми спостерігаємо зараз: те, що мало бути ефективною боротьбою з корупцією, зараз перетворюють на, так звані, війни антикорупціонерів. Коли новостворені антикорупційні органи між собою борються, це дискредитує всю ідею. Я маю на увазі НАЗК, НАБУ, САП. Ключове питання, на яке треба відповісти в цій ситуації – це кому це вигідно. Давайте уявимо собі, що ні НАБУ, ні САП, ні НАЗК з їхніми електронними деклараціями ніколи не були створені. А існували б тільки Генеральна прокуратура, МВС, СБУ, які мали би розслідувати високопосадову корупцію. Я намагаюсь уявити, як Генеральний прокурор Юрій Луценко, колишній голова фракції БПП, оголошує про підозру Роману Насірову – голові фіскальної служби – своєму колишньому однопартійцю.

в ситуації, в якій зараз опинилась Україна, не буде такого, що ми зараз проголосуєм і оберемо парламент, в якому всі 450 депутатів будуть діяти в інтересах держави.

Намагаюсь уявити, як Арсен Аваков стрибав би і підтримував справу проти Мартиненка – колишнього депутала Народного фронту, як і Арсен Аваков. Або, як він стрибає і говорить “давайте розслідувати розкрадання грошей на стіні Яценюка”, якому станом на зараз НАБУ оголосило 8 підозр по цій справі. Як би це могло відбуватись, якби в Україні існували б тільки ці політично-залежні правоохоронні органи? Звичайно, не могло б. І це ключова відповідь на питання, чому не опускаються руки. Тому, що я прекрасно розумію, що цих справ ніколи б не було, якби не були створені незалежні нові органи. Чому так відбувається, що робота цих органів не призводить до того результату, на який ми розраховували? Очевидно, що наслідком незалежної діяльності антикорупційних органів було б те, що 2/3 парламенту опинилось би на лаві підсудних, стільки ж суддів, прокурорів. А це означає, що вся існуюча система просто зруйнувалась би. І всі ті, хто десятками років будував собі ці бізнес-імперії на державних посадах, вони б просто втратили все, до чого вони йшли. Зрозуміло, що вони не готові цього робити, а це означає, що вони вибрали таку відому тактику: не можеш побороти – очоль. І це призвело до того, що НАЗК взяли під контроль, щоб вони виконували політичні вказівки, і використовувались як інструмент політичної розправи.

Лариса Денисенко: Зайшли в парламент нові обличчя, які не були задіяні у владі раніше. Люди на них покладали великі надії. Люди вірили в те, що будуть нові люди, які змінять систему, яка там існує, – так не сталось. Як можна не тільки тренувати свою політичну пам’ять і дивитися на декларації? На що звертати увагу, коли йдеться про вибори?

Олександра Дрік: На дії конкретні. Завжди звертати увагу на дії. Моє глибоке переконання, що в тій ситуації, в якій зараз опинилась Україна, у нас не буде такого, що ми зараз проголосуєм і оберемо парламент, в якому всі 450 депутатів будуть діяти в інтересах держави. Занадто високі ставки для тих, кому є що втрачати. І це не просто мільярди, а це і свобода. А це означає, що ці люди будуть битися не на життя, а на смерть, і до цього ми маємо бути морально готові. Друге: я завжди ставлю собі питання, чи було би краще, якби ми не мали тих людей, яких не багато – кілька десятків, і які продовжували робити те, що вони робили не будучи депутатами, вже в парламенті. А саме: викривали корупцію, показували, наскільки не прозорим є прийняття рішень в парламенті, голосували так, щоб було видно, хто, насправді, голосує за вказівкою і заради власних інтересів, а хто голосує за рішення, які потрібні державі. Я не можу і не хочу нікого виправдовувати, але для мене показовимим є результати голосування за ключові закони. Є сайти, громадські ініціативи роблять, які аналізують, хто, як, за що голосує. Хто наскільки послідовно виконує те, що обіцяв. І наскільки людина змінює свої погляди, коли вона перебуває певний час на посадах. Наша громадська активність дозволяє такі речі відстежувати. Саме завдяки ГО, створюється багато хороших проектів, які, зокрема, збирають аналітику, яка дозволяє вам бачити відповіді на ваші питання.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі