Як громадські активісти вибороли у київської влади парк на Оболоні?
Громадські активісти змусили київську владу змінити проект створення парку і зробити його таким, як хотіли місцеві мешканці. Як їм це вдалося?
Кияни створили громадську організацію «Парк Наталка» для того, щоб розбудувати парк «Наталка». Вони повернули у власність громади землю в районі Оболоні, яка перебувала у власності приватної компанії. А потім диктували свої вимоги владі про те, що вони хочуть, а чого не хочуть бачити в парку, і київська влада дослухалася до цих громадських активістів.
Розмовляємо з кураторкою групи архітекторів Богданою Бесчастною.
Наталя Соколенко: Як вам вдалося переконати депутатів Київської міської ради, що на цьому місці має бути парк, а не чиясь забудова?
Богдана Бесчасна: Ми прийшли до голови району. Це було юридичне питання, адже договір оренди скінчився і ми почали там проводити «добрі акції»: проводити толоки, почали привертати увагу до цієї території, яка була захаращена і яка була як «чорна діра» поруч з будинками – без світла і затишку.
Наталя Соколенко: Як активно кияни долучалися до цих толок?
Богдана Бесчасна: Спочатку на першу толоку не прийшов ніхто, адже люди не вірили, що можливі якісь зміни. Але все просувалося, ми проводили акції, залучали мешканців, ми створили мапу України з мозаїки, де переселенці виложили і мапу окупованих територій. І зрештою мешканці відчули, що це їхня територія парку, яку вони мають оберігати і оберігають. В нас є у Фейсбуці група, де є три тисяч підписників, і там мешканці району пишуть, що, наприклад, зламалася лавка чи зіпсувалася доріжка, це читають голова району, голова оболонського «зеленбуду» і все виправляють.
Наталя Соколенко: Окрім того, що ви повернули землі і надали цьому урочищу статусу парку, ви й домоглися фінансування подальших робіт та диктували те, що хочете бачити в парку, а що – ні. Наприклад, громадські активісти не захотіли, щоб у парку «Наталка» був фонтан. Чому?
Богдана Бесчасна: Не захотіли мешканці. Тому що фонтан за проектом мав такий «межигірський» дизайн, і обслуговування його коштувало 100 тисяч гривень. Звичайно, мешканці не захотіли такого фонтану. Крім того, ми скоротили кількість доріжок, ширину доріжок, також ми залишили майже всі дерева і зелений газон. Такими були побажання мешканців – залишити природній парк, але причепурити його.
Андрій Куликов: Якщо там створене природнє середовище, то чи можна ходити по газонах у парку чи лежати на них?
Богдана Бесчасна: Звичайно.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.