«Дивовижні» знову запускають «Соціальний колайдер» та шукають партнерів в регіонах

Ірина Соломко: «Дивовижні» знов планують запускати «Соціальний колайдер». Ви вже розпочали новий набір, чим буде відрізняться цей проект?

Вікторія Алієва: Ми запускаємо «Соціальний колайдер» вже втретє, але цього разу це буде дещо інший формат, в нього буде інша цільова аудиторія. Якщо перші два «Соціальні колайдери» були для потенційних лідерів у громадах, для людей, в яких були зародки соціальних проектів або акцій, щоб реалізувати щось суспільно корисне, то «Суспільний колайдер 3.0» направлений більше на низові ініціативи, які існують по всій Україні. Ми відберемо 5 організацій.

Ірина Соломко: Це мають бути громадські організації?

Вікторія Алієва: Не обов’язково. Головне, щоб в ініціативи був хоч якийсь досвід діяльності у роботі з громадою. Для нас пріоритетним саме в цьому проекті буде те, що вони працюють напряму з громадянами. Це можуть бути якісь просвітницькі проекти, громадська ініціатива, яка допомагає організовувати ОСББ тощо.

Проект не передбачений для тих, хто працює з якимось окремими групами, наприклад тільки з журналістами, захищаючи їхні права в регіоні, або здійснює контроль за місцевим самоврядуванням. Тобто це більш широкий спектр низових ініціатив, які працюють напряму з громадами.

Ірина Соломко: Чи є якісь обмеження в тематиці їхньої роботи?

Вікторія Алієва: Немає.

Ірина Соломко: Це може бути урбаністика, антикорупція і тому подібне?

Вікторія Алієва: Так, але якщо це урбаністика, то має бути залучена саме громада вашого двору чи вашої вулиці. Це не має бути щось окреме для якоїсь конкретної групи. Це не може бути журнал, який тільки пише про урбаністику, тому що він опосередковано працює з громадою. Нам би хотілося бачити в цьому проекті організації, які працюють напряму.

Ірина Соломко: Чи є якісь регіональні обмеження?

Вікторія Алієва: Ні, немає. За ці кілька років, що «Дивовижні» існують, у нас були проекти в різних містах і містечках України, тому ми звикли до великої географії.

Ірина Соломко: Чому ви відбираєте лише п’ять організацій?

Вікторія Алієва: Звісно, я знаю, що таких організацій – набагато більше, але нас фізично може не вистачити на допомогу всім. Тому спочатку – це п’ять, що вже доволі значний крок, це вже багато роботи, приємної, звісно, але дуже відповідальної.

Перш за все, цей проект направлений на співтворчість між нами і нашими партнерами, тому це буде значний виклик для обох сторін, які будуть спільно творити зміни. Тому я сподіваюся, що нам вдасться назбирати якийсь пул, і далі ми зможемо працювати з групою організацій. Але поки що їх буде тільки п’ять для того, щоб це зробити ефективно, корисно і з можливістю розмноження на інші п’ять організацій наступного року.

Ірина Соломко: Яким чином ви це будете робити? Це буде така фасилітація їхніх ідей чи ви будете залучати інших, більш профільних спеціалістів для того, щоб допомагати писати проекти?

Вікторія Алієва: Це більше не про проектну діяльність. Це більше направлено на ті потреби, які організація ще не може закрити самостійно. Коли вона ще не доросла до того, щоб отримати якусь серйозну інституційну підтримку від якихось партнерів – українських чи закордонних. Оскільки в нас є досвід зростання від дуже-дуже низової ініціативи волонтерського руху, то наша організація може бути прикладом, як з низової ініціативи зрости до системної сталої громадської організації, яка вибудовує партнерську мережу в регіонах. Ми можемо поділитися власним досвідом. В нас є певний соціальний капітал, який дозволяє залучати інших людей, які володіють певними знаннями для того, щоб вони передавали цей досвід іншим організаціям. Наприклад, якщо це низова урбаністична ініціатива, яка існує всього півроку, то про жодну інституційну підтримку тут не може йтися. Але можна допомогти визначитися, куди рухатися далі, в якому напрямку, дати якусь загальну систему координат та уявлення про те, як це повинно функціонувати через рік, розписавши покроково. Ми поділимося власним досвідом і залучимо при потребі людей, які можуть цей досвід ще поглибити. Щоб ця організація через рік значно виросла інституційно, робила свою роботу ефективніше, залучала більше людей до своєї діяльності.

Ірина Соломко: Порівнюючи з другими вашими проектами, це кардинальна зміна фокусу. Чим це викликано?

Вікторія Алієва: Я не думаю, що це кардинальна зміна, раніше «Дивовижні» також працювали напряму. Але ресурсів надзвичайно мало, в першу чергу – людських, а для того, щоб поширювати якісь позитивні зміни чи спонукати людей творити маленькі позитивні зміни власними руками, через інші організації ми достукуємося до більшої кількості людей. І взагалі зміцнення громадянської позиції в Україні – це один з найбільших наших пріоритетів, і ми бачимо в цьому велику користь.

Ірина Соломко: Тобто по суті ви створюєте мережу «Дивовижних» по всій Україні?

Вікторія Алієва: Так. В нас презумпція, що всі – дивовижні, просто комусь потрібно більше допомогти, комусь – менше. Я впевнена, що в рамках цього проекту наша команда також багато чого навчиться від цих ініціатив. Я впевнена, що в них купа інсайдів, якими вони хочуть поділитися, і я з нетерпінням чекаю запуску проекту.

Ірина Соломко: Тепер у фокусі вашої уваги не проекти, а саме громадські організації. І мене це надихає, що нарешті ми починаємо не просто давати вудочку і вчити робити проекти, а створюємо спроможні осередки в регіонах, які б творили ці проекти. Як ви на сьогодні оцінюєте спроможність громадянського суспільства? Чи бачити ви якісь позитивні тренди? Наскільки цих ГО стає більше?

Вікторія Алієва: Мені здається, що є велике зростання. Сенс не в тому, що з’являється більше чи менше громадських організацій як таких, а в тому, що люди, як мінімум, починають цікавитися тим, які в них є права і як вони можуть їх реалізувати. Люди починають цікавитися, як вони власноруч можуть змінити якусь ситуацію в рамках своєї вулиці або містечка. Це вже говорить про зріст включення в суспільно-політичний процес, який відбувається в державі. Звісно, є хтось яскравіший, той, хто робить більше, є ті, хто більше сприймає тих, хто робить більше, – це теж нормально. Але головне, що є цей Броунівський рух, і, можливо, не вистачає кількох каталізаторів, які запустять реакції. Мені хочеться думати, що ми можемо бути таким каталізатором, але я хочу підкреслити, що «Дивовижні» не просто приїжджають один раз в якесь місто на якийсь захід, ми намагаємося постійно підтримувати зв’язок з цим регіоном.

Наша мета не збільшити кількість організацій, а в тому, щоб громадяни мали інструменти реалізації певних своїх потреб та інтересів. Знали, як це зробити і до кого піти у разі, якщо їм потрібна допомога. А якщо це ініціатива, яка прагне працювати в третьому секторі, ми будемо раді допомогти всім, чим тільки можемо.

Ірина Соломко: Зрозуміло, що кожен проект потребує фінансування. Чи будете ви вчити ці організації фандрейзингу? Чи готові вже донори йти в регіони та фінансово підтримувати громадянське суспільство в регіонах?

Вікторія Алієва: Фінансове питання для громсектору завжди болюче і контраверсійне, але якщо організація визначить, що їй потрібна фандрейзингова стратегія, то ми зможемо поділитися власним досвідом фандрейзингу і залучити певну кількість людей, які можуть його посилити. Ми не вчимо в цьому проекті писати якісь грантові заявки, просто якщо ти маєш класну ідею і розумієш, що ти хочеш, то в тебе все вийде. Але якщо потрібна саме стратегія, я думаю, це можливо в рамках цього проекту.

Щодо донорів, то я думаю, що це питання краще адресувати їм. Зі свого досвіду я скажу, що інтерес прокидається, і 2017-ий рік, наприклад, в нашій діяльності був і у Луцьку, і в Житомирі, і в Херсоні, і в Дніпрі. Така широка географія свідчить про те, що людям цікаво, що відбувається в регіонах.

Ірина Соломко: Як можна потрапити до вас на конкурс? Де подати анкету, що потрібно вказати, які дедлайни?

Вікторія Алієва: Анкета розміщена на нашому Фейсбуці – на сторінці «Дивовижні». В прикріпленому пості є посилання на невеличку анкету, там є кілька технічних запитань, кілька розлогих, відповіді на які потрібні нам, щоб зрозуміти ваш запит та що ми можемо вам дати. Прийом заявок буде тривати до 15 січня, тому у всіх є час обдумати, що організація хоче написати.

Після 15 січня ми зробимо попередній скринінг тих, хто відповідає критеріям, а хто – ні. Потім буде інтерв’ю. За результатами цього інтерв’ю сформується фінальний список, який ми віддамо незалежному журі. І в лютому оголосимо результати.