«Громадське радіо»
Ірина Соломко: Якими темпами йде процес створення опорних шкіл?
Павло Хобзей: Створення опорних шкіл є пріоритетним напрямком роботи уряду. Цей напрямок запропонувало Міністерство регіонального розвитку і будівництва.
Ми створюємо опорні школи, в першу чергу, для підвищення якості освіти. Є звіт нашого Українського центру оцінювання якості освіти за минулий рік, в якому ми спостерігаємо сумний результат: розрив між якістю освіти в містах і селах. Завдання Міністерства освіти — вжити різкі заходи, щоб такої різниці не було. Кожна школа повинна бути доброю і ефективною.
Інструментом для підвищення якості освіти були обрані опорні школи. Я хочу нагадати, що опорна школа — це більша школа. Спочатку ми прописали в постанові, що в такій школі повинно бути не менше 320 учнів. Зрештою виявилось, що таких шкіл дуже мало. Зараз ми зробили зміни до цієї постанови (з ними не погоджуюся Міністерство фінансів), що в таких школах має бути не менше 200 учнів.
Якщо є така школа, наприклад 1-3 ступеню, а навколо неї є ще маленькі школи такого ж ступеню, то, очевидно, що в цих маленьких школах ступінь має понизиться. Діти з цих шкіл-філій, переважно десятого-одинадцятого класу, мають возитися на навчатися в велику опорну школу.
На підтримку створення опорних шкіл уряд виділив 200 млн грн. Що відбулося з цими грошима? Ці гроші були виділені в минулому році як перехідна субвенція. На той час багато областей відразу розподілили ці гроші на ті опорні школи, які були тоді, коли створювались освітні округи. Там теж були відповідні бази і опорні школи, ця термінологія не є новою. Але тоді не було цієї ідеї, що навколишні школи стають філіями і припиняють бути юридичними особами. А це дуже жорстка вимога.
Для нас це було дуже важливо, і ми подали відповідний наказ від Міністерства на розгляд уряду, що директору опорної школи нараховується заробітна плата в залежності від того, скільки є учнів як в його опорній школі, так і в філіях цієї опорної школи. Тому що він і його заступник відповідають за якість освіти не лише в опорній школі, а в усіх школах-філіях, які належать до цієї опорної школи.
Ірина Соломко: І в філіях директора школи немає?
Павло Хобзей: Немає. І це знову болісний процес. Директора школи немає, але є завідувач філії, який теж був введений в штатний розклад. Цей завідувач філії втрачає право працевлаштовувати та приймати рішення, бо всі рішення приймає директор опорної школи.
В філіях опорних шкіл директора не буде, лише завідувач.
Ми не ставили собі великі кількісні цілі, бо розуміли, що треба стартувати і стартувати якісно, а не кількісно. Тому ми на засіданнях говорили про те, що хочемо стартувати з першого вересня і запустити сто опорних шкіл. На сьогодні є рішення місцевих органів влади про створення 142 опорних шкіл. Ця цифра набралася за декількох причин: за рахунок Кіровоградської області, де директивно в кожному районі зобов’язали зробити такі опорні школи; так само в Київській області, — райони мають по 23 опорні школи.
Ірина Соломко: Модель опорних шкіл була розроблена для об’єднаних громад, але вони зараз створюються скрізь?
Павло Хобзей: На превеликий жаль, з усіх опорних шкіл лише 20 створені в об’єднаних громадах. А насамперед розглядалося, що ці опорні школи будуть створюватися виключно в територіальних об’єднаних громадах.
Ірина Соломко: Чому ж тоді об’єднані територіальні громади не захотіли створювати в себе опорні школи?
Павло Хобзей: По-перше, частина об’єднаних громад є надто малими, неспроможними, і не мають навіть трьох шкіл. А ми поставили за вимогу, що опорно школа повинна мати не менше двох філій. Та в нас є такі громади, що мають одну або дві школи. Тобто там немає змоги організувати одну опорну школу і дві філії.
Ірина Соломко: Це якраз та проблема, про яку говорять експерти, що об’єднані громади об’єднувалися хаотично, і не зовсім по перспективному плану.
Павло Хобзей: Не хаотично, вони просто об’єднувалися за бажанням, а ці бажання не завжди збігалися з тими планами, які були розроблені. Зараз важко сказати, чи можна було давати дозвіл на об’єднання поза межами того плану, бо тоді б цей процес об’єднання взагалі не пішов.
По-друге, цей процес є досить складним. Я зустрічався з головами об’єднаних громад, багато з яких, йдучи на вибори, запевняли своїх виборців, що місцеві школи не будуть закриті.
Але мова ж не йде про закриття шкіл, мова йде про пониження ступеню. Ми залишаємося прибічниками цієї ідеї, що початкова школа має бути наближена до місця проживання. Це не означає, що в кожному селі повинна бути начальна школа, все залежить від кількості учнів.
І якщо депутати приймуть закон, який ще з весни є на розгляді, то ми будемо мати різні типи початкових шкіл. Наприклад, школа одного вчителя, тобто учні будуть вчитися в помешканні вчителя, щоб не отримувати приміщення школи. Також ми хочемо узаконити класи-комплекти, і в цьому, насправді, немає нічого страшного, коли разом вчаться різновікові діти.
Зрозуміло, що вчителю буде важче організувати такий процес, але якщо це професійний вчитель, то результати бувають дивовижними, адже старші діти вчать менших, а коли ти вчиш іншого, то навчаєшся швидше, ніж тебе вчать. Цей ефект співпраці старших з меншими є корисним. Але все залежить від вчителя.
Ірина Соломко: Як ви вважаєте, чи правильно було зроблено що в Київській і Кіровоградській областях опорні школи були створені в командно-адміністративному режимі?
Павло Хобзей: Якщо вони створені правильно, то це піде тільки на користь. В Дніпропетровській області теж була така ідея, але вони змогли створити опорні школи тільки в половині районів.
Ірина Соломко: А я хочу уточнити: Київська і Кіровоградська області могли зробити опорні школи скрізь, де були недокомплектні школи?
Павло Хобзей: Ні, не зовсім так. Ми говорили про те, що зі 142 опорних шкіл тільки 20-ть у об’єднаних громадах. І ми завжди відслідковувати щоб всі філії опорних шкіл належали тій самій об’єднаній громаді, інакше в цьому немає сенсу.
Ірина Соломко: Тобто ми можемо зараз говорити, що освітня децентралізація випередила створення об’єднаних громад?
Павло Хобзей: Насправді, створення об’єднаних територіальних громад не просувається настільки швидко, наскільки б нам хотілось. Для нас це дуже важливо, бо освіта пов’язана з процесами децентралізації. Потрібно, щоб кожна об’єднана територіальна громада вибудовувала горизонтальні зв’язки, і брала на себе відповідальність за якість освіти, за утримання школи і т.п.
Потрібно, щоб кожна об’єднана територіальна громада брала на себе відповідальність за якість освіти,
Звичайно, держава буде давати субвенцію, відслідковувати дотримання відповідних стандартів, але створення умов повинно лягати на місця. Тому громади, підраховуючи свої кошти, зможуть прийняти відповідне рішення. Головне, що ці рішення приймаються не на обласному рівні, а саме громадою в її межах. А от коли немає об’єднаних громад, то спрацьовує інший принцип — адміністративний. Хоча це теж непогано, ми сподіваємося, що створення опорних шкіл потягне за собою створення об’єднаних громад.
Малі школи закриваються, тому що в нас на 40% зменшилася кількість учнів, порівняно з тим, що було в 90-х роках
Ірина Соломко: Управління опорних шкіл, які були створені поза межами об’єднаних територіальних громад, але в рамках перспективного плану, під ці громади, буде поки що відбувалися з району?
Павло Хобзей: Taк, бо ми не маємо іншої територіальної одиниці.
Ірина Соломко: Наскільки це доцільно?
Павло Хобзей: Це обопільний процес. Створення опорних шкіл може потягнути за собою створення об’єднаних територіальних громад. Так само об’єднані громади рано чи пізно прийдуть до цієї ідеї, що створення опорних шкіл є правильним інструментом для підвищення якості і ефективності освіти.
Ірина Соломко: Скільки буде закрито малих шкіл?
Павло Хобзей: Працівники міністерства зараз зайняті тим, що відписують листи на звернення депутатів, які обурюються чи закриттям, чи пониженням ступеню тієї чи іншої школи.
Сьогодні за оперативними даними, ліквідовані 183 школи, де зовсім мало учнів, і 118 — призупиняє свою діяльність. Це означає, що в таких школах немає жодної дитини, але немає рішення місцевої влади про її ліквідацію.
Цей процес є природнім, тому що в нас на 40% зменшилася кількість учнів, порівняно з тим, що було в 90-х роках. У великих містах зросла, а в сільській місцевості зменшилася. Відповідно, треба приймати певні заходи.