Ми допомагаємо місцевим активістам самим змінити своє місто, — Насєдкіна

Ірина Соломко: Ваш фестиваль Ucrazyans пройшов вже у чотирьох містах. Наскільки він допомагає мобілізувати людей?

Марія Насєдкіна: Ucrazyans — це фестиваль соціальних ініціатив та громадських організацій. Саме слово Ucrazyans — це мікс двох слів Ukraine та crazy, які в сумісництві говорять про божевільну Україну та шалених українців в позитивному значенні. Це про людей, яким не байдуже те, що відбувається в Україні, які готові бути більш активними і відповідальними та включатися в зміни. За допомогою таких подій ми показуємо людям, як само вони можуть включатися в зміни в країні.

Це дводенна подія, і ми провели вже чотири таких події: в Сумах, Луцьку, Дніпрі та Житомирі. Наступна подія буде в Херсоні.

Ірина Соломко: Як ви підбирали цю географію?

Марія Насєдкіна: Ми в минулому році багато працювали на сході, в основному вся наша діяльність була сфокусована там. В цьому році ми разом з нашими міжнародними партнерами, думаючи над тим, які міста обрати, вирішили трошки змінити географію, тобто із сходу піти в іншу частину України. Плюс ми вирішили трошки проекспериментувати із масштабом міст, подивитися, якому місті який формат заходить. Тому вирішили зупинитися на цих містах, адже дуже часто громадські ініціативи їх оминають, вони не пріоритетні, тому що вся діяльність зараз направлена на схід.

Насправді ми б хотіли оголосити якийсь конкурс, щоб міста самі кликали нас, адже зараз нам вже пишуть люди з різних міст, висловлюючи бажання, щоб ми з фестивалем Ucrazyans приїхали до них у місто.

Ірина Соломко: Що відбувається в ці два дні під час проведення фестивалю Ucrazyans?

Марія Насєдкіна: Це така дводенна подія на площі, де ми розгортаємо інтерактивні музеї під відкритим небом. І це музеї про активізм і про громадський сектор. У нас представлено десь 20-25 громадських організацій та соціальних ініціатив як місцеві, так і національні.

Ірина Соломко: Тобто під кожне місце ви збираєте окремий музей?

Марія Насєдкіна: В нас є і стандартні експонати, які представляють наші громадські організації, і в кожному місці ми додаємо унікальні місцеві експонати, які представляють місцеві соціальні ініціативи. Наше завдання показати, які можливості є в громадського сектору, і як можна на абсолютно різних рівнях бути більш свідомим громадянином і включатися в життя країни.

Наприклад, уявіть собі великий стенд, на якому написано «Корупційний екстрасенс». Є така організація, яка називається Центр UA, вони, в тому числі, займаються боротьбою з корупцією. Ми разом з ними розробили стенд, де написано шість ситуацій, і під кожною ситуацією-історією є питання — «Чи вважаєте ви цю історію проявом корупції?» або «Чи вважаєте ви, що в цій історії були порушені якісь права?». І далі є два віконечка «Так» і «Ні». Ти відкриваєш, наприклад, віконечко «Так» і читаєш, чому цей прояв корупції чи чому це не прояв корупції. Таким чином ми розповідаємо про те, що корупція буває не тільки на найвищих рівнях, а й в побуті.

Або в нас є стенд з кубиками, які можна повертати. Є організація «Центр зайнятості вільних людей», яка займається, в тому числі, працевлаштуванням людей, які повернулися із АТО, людей з інвалідністю, щоб вони змогли переосмислити себе та відкрити свій бізнес. І на цих кубиках — історії цих людей, які ти можеш передивитися.

Кожен стенд направлений на те, щоб розказати як про успіхи цієї організації чи ініціативи, так і про те, як можна до них долучитися.

В нас є окремі два стенди, які показують, що таке громадянське суспільство, і чим взагалі займаються громадські організації та які їхні основні досягнення. Ці стенди описані ілюстраціями, наприклад, Петро і Василь об’єдналися і створили ініціативу по переробці сміття — такі дуже прості прояви громадянської позиції. Там є такі ініціативи, які дуже низові, що люди можуть робити у вільний від роботи час, і представлена діяльність професійних організацій.

Це про людей, яким не байдуже те, що відбувається в Україні, які готові бути більш активними і відповідальними, та готові включатися в зміни

Ірина Соломко: Робота з місцевими активістами та ГО ведеться і після фестивалю?

Марія Насєдкіна: Так, коли ми приїжджаємо в місто, то спочатку робимо там громадські обговорення, на які ми запрошуємо всіх бажаючих активістів та місцевих жителів. Ми розповідаємо про свою ідею Ucrazyans, і кажемо, що хотіли б її наповнювати разом. І ми разом обговорюємо, яке місце можна обрати, які ініціативи вони порекомендують, а кого запросити як спікера, адже на фестивалі є і зона лекторію та квеструм. І ми намагаємося обговорити з місцевими активістами, як ми можемо разом посилити їх, щоб люди приходили і долучалися. Ми не говоримо, що можемо змінити їхнє місто, ми кажемо, що в нас є ресурси, які допоможуть це зробити їм самим.

Дуже часто нас зустрічають позитивно, і багато, хто включається: і волонтери, і громадські організації, які нам допомагають. Взагалі, це окрема велика тема, яка мене дуже надихає. Наприклад, я їду в якесь місто, де я ніколи не була і нічого про нього не знаю. Але, коли я туди приїжджаю, знайомлюся з місцевими активістами і бачу, що вони роблять і арт-простори, і велорухи і взагалі в них йде якась шалена боротьба, це надихає.

Після того, як ми провели громадські обговорення, ми проходимо містом, вивчаємо, що там відбувається, які соціальні проекти реалізуються. Потім починаємо працювати над підготовкою Ucrazyans, проводимо його, і в нас відбувається смузі paty. Це нетворкінгова подія із смузі, куди ми запрошуємо всіх наших партнерів та друзів, які є в цьому місті.

Потім ми організовуємо навчальну робочу поїздку. Це дво-триденна подія яка буде в Одесі і в Києві, на яку ми запрошуємо до 15 людей із різних міст. Наприклад, ми разом їдемо в Одесу, де ми ходимо по офісам місцевих громадських організацій, і активісти знайомляться один з одним. Це дуже посилює регіональну спільноту.

Ірина Соломко: На вашому фестивалі люди просто спілкуються та проводять час чи пропонують якісь свої ідеї?

Марія Насєдкіна: Спочатку в нас була ідея зробити Ucrazyans як ярмарку громадських організацій, де б біля стендів стояли б представники громадських організацій та спілкувалися б з людьми. Але потім ми подивилися, що це важко йде — люди бояться спілкуватися та ставити питання. Тому ми вирішили змінити цей формат і зробити його більш інтерактивним: без людей біля стендів. На фестивалі присутні представники громадських організацій, з якими можна поспілкуватися, але самі стенди автономні: ти можеш до них підійти, почитати, порухати. На кожному стенді є контакти певної громадської організації. Це вже не так нав’язливо, і в людини є час побути в цьому просторі.

Чому ми зробили Ucrazyans два дні, а не один, як це було раніше, тому що ми вирішили дати місту трошки часу на те, щоб побути в просторі Ucrazyans. Люди приходять в суботу, розповідають друзям, і в неділю приходять інші.

Дуже цікаво, як люди взаємодіють з кубиками — вони читають, вивчають, хтось собі щось записує. А потім відбувається лекторій, де вже є можливість поспілкуватися наживо. В Дніпрі, наприклад, лекторій дуже добре зайшов, причому теми були абсолютно різні, починаючи від боротьби з корупцією, про яку розповідав Ярослав Юрчишин із Transparency International, завершуючи ініціативою, яка займається збором батарейок. Вони розкривають тему від того, що ж ти можеш зробити, до того, що мене надихає і як я впроваджую ці зміни.

Ми показуємо альтернативу, демонструємо громадські організації, чим вони займаються і відрізняються від політичних партій та державних органів. І ми хочемо показати доволі широкий спектр діяльності цих людей і перемогу, яку вони створюють щодня.

Наше завдання показати, які можливості є в громадського сектору і як можна на абсолютно різних рівнях бути більш свідомим громадянином і включатися в життя країни

Ірина Соломко: Чи є у ваших планах поширення вірусу Ucrazyans, як мінімум, обласними центрами, і, як максимум, районними?

Марія Насєдкіна: Ми б хотіли, щоб ця подія проходила в багатьох містах і селищах України, і ми б хотіли, щоб це була подія не раз на рік, а щоб вона відбувалася постійно. Бо Ucrazyans, насправді, це точка входу. Ми заходимо в місто, знайомимося, отримуємо якийсь зворотній зв’язок, і потім сідаємо з командою та аналізуємо, щоб ми хотіли далі робити саме в цьому місті. Наприклад, в Запоріжжі, де ми працювали в минулому році, ми підтримуємо постійний зв’язок з активістам: організовуємо воркшопи для них, самі приїжджаємо на події. Ucrazyans — це не подія заради події, це мережа активних людей, яким не все одно.

Ірина Соломко: Що буде після того, як ви відвідаєте останнє заплановане місто Херсон?

Марія Насєдкіна: Ми б хотіли рухатися далі в напрямку Ucrazyans. Але після Херсону в нас буде пауза для аналізу. Думаю, взимку ми будемо аналізувати і будувати плани на наступний рік.

Мені б хотілося, щоб ця подія продовжувалася, адже вона дуже яскрава і подобається людям.

Люди, які в цьому всьому не варяться, часто мені кажуть, що зміни не відбувається, і це все маячні. Мені їх дуже шкода, тому що вони просто не знають, що є такі маленькі і ініціативи і активісти.

Ірина Соломко: Можна сказати, що на сьогодні Ucrazyans — це ваш головний проект? Раніше ви займалися і урбаністикою.

Марія Насєдкіна: Ми повністю відійшли від урбанізму та благоустрою як інструментів активізації громадян. Зараз ми більше фокусуємося на створенні платформ, майданчиків, комунікації та навчальних проектах. Ucrazyans — наш основний проект, але ми також робимо різні комунікаційні кампанії, знімаємо соціальні ролики. Зокрема ми нещодавно зняли відео про важливість пристібання в машині, який став дуже популярним та зібрав 200 тис. переглядів на Фейсбуці. Наші відеоролики «Включайся» та «Пристібнись» показували на телеканалах. Ми охопили аудиторію в 3 млн людей, і хотіли би продовжувати рух в цьому напрямку.

Ірина Соломко: Чому ви відмовилися від урбаністики та соціальних проектів? Вони не працюють?

Марія Насєдкіна: Вони працюють, просто нам здалося, що ми можемо використовувати більш ефективні інструменти для мобілізації людей. Ми побачили силу в комунікаційних інструментах. До того ж у нас з’явилися додаткові ресурси, тому ми можемо працювати більш системно та глибоко.