Що ви можете зробити із великою проблемою на своїй маленькій ділянці?

Ірина Соломко: «Дивовижні» запускають новий проект «Соціальний колайдер» в Сєвєродонецьку та Маріуполі. Розкажіть, чому саме ці міста були обрані і які умови участі?

Ольга Корабльова: В нас вже відбувся такий один проект в Дніпрі і Запоріжжі. Це навчальна програма для людей, які хочуть розвивати своє місто і робити корисні соціальні ініціативи для громади, двору, під’їзду…

Починається другий етап нашої роботи в Сєвєродонецьку і Маріуполі. Ми вже з літа працюємо в цих містах. Ми знайомилися з містянами, проводили свої «дивовижні тусовки», публічні заходи, на яких люди можуть провити себе, познайомитися з громадськими ініціативами та довідатися, яким чином вони можуть взяти участь у розвитку свого міста.

І зараз, коли ми розуміємо, чим живуть ці міста, є якісь нагальні проблеми, то вирішили запустити другий етап нашої роботи — навчальну програму, яка націлена на людей, які хочуть набути нових знань та вмінь.

Ірина Соломко: Що ви бачили, працюючи в цих містах? Чи погоджуєтесь з думками, що ці міста менш проукраїнські?

Ольга Корабльова: Я можу говорити тільки про Сєвєродонецьк, бо туди часто їздила. В Сєвєродонецьку я побачила досить потужну громаду людей, які включені в міське життя, розвиток своїх маленьких проектів. В цьому місті дуже класні люди, вони прагнуть розвитку.

Ірина Соломко: Чому ви назвали свій проект «Соціальний колайдер?

Ольга Корабльова: Ми зі своєю командою дуже любимо технологічні речі і цікавимося наукою. За аналогією з колайдером у фізиці, де розганяються окремі часточки, щоб дослідити, як створився наш світ, ми вирішили використати цю метафору. Тобто в соціальній сфері ми ніби зіштовхуємо людей у позитивному сенсі, намагаємося знайти нову творчу енергію та знання.

Ірина Соломко: Для того, щоб зіштовхнути людей, напевно, потрібно зібрати різних людей?

Ольга Корабльова: Коли ми планували цю освітню програму, то вирішили, що ніяким чином не будемо обмежувати людей по віковій категорії. За рахунок цього виходять цікаві взаємодії. Хтось об’єднується і створює нову команду, хтось приводить свої друзів, з якими давно розробляється якась ідея. Так народжується креатив і поле для творчості.

В нас є не тільки лекції експертів, ми також проводимо і живі розмови, запрошуємо людей-професіоналів, спеціалістів, які розповідають про те, як писати бюджет, яким чином вести комунікацію, як презентувати себе публіці. Це завжди відбувається у формі майстерень, щоб люди могли поспілкуватися.

Ми даємо завдання зробити за десять днів свою акцію з маленьким бюджетом в 500-1000 гривень, яка буде актуальна саме тут. Після її завершення ми аналізуємо, розробляємо помилки, самі учасники діляться своїми враженнями і в решті набирають досвід, який їм необхідний для старту.

Звичайно, класно хотіти перемогти все зло на планеті, але ми всіх наближаємо до реальності і підштовхуємо до конструктивного вирішення проблеми: що конкретно я можу зробити із великою проблемою на своїй маленькій ділянці

Ірина Соломко: Ви вже розпочали відбір учасників?

Ольга Корабльова: Так, ми оголосили відбір учасників. Спочатку ми думали, що він буде тривати до 3 лютого, а потім вирішили подовжити час, щоб люди могли ознайомитися з детальною інформацією про проект.

Ірина Соломко: Як ви поширюєте цю інформацію?

Ольга Корабльова: Ми намагаємося поширити інформацію про набір по місцевим засобам масової інформації, розповідаємо про проект всім своїм друзям в цих двох містах.

Ірина Соломко: Коли ваш проект стартує?

Ольга Корабльова: Перші заняття відбудуться паралельно в обох містах 18-го лютого.

Ірина Соломко: Скільки ви маєте відібрати людей?

Ольга Корабльова: Зазвичай ми розраховуємо на 15 людей, щоб відбувалося індивідуальне спілкування. А ті люди, які вже мають якісь ідеї, можуть запросто привести свою команду, з якою вони працюють над її реалізацією.

Крім того, наші лекції та майстерні абсолютно відкриті до відвідин, і люди, які не стаціонарно навчаються на цій програмі, можуть приходити і слухати.

Ірина Соломко: Чи відомі вже дати, коли будуть відбуватися заняття?

Ольга Корабльова: Так, в нас вже є розпланований розклад, і в заявці, за якою учасник подається на програму, видно план. Ці заняття проходитимуть від 18 лютого по 22 березня. Відбуватимуться вони сесійними блоками. Перший блок — лекторія та воркшопи. Наші учасники отримають перше завдання — зробити свою соціальну подію чи акцію. В них на це буде приблизно два тижні. За цей час вони працюють з менторами, можуть консультуватися з іншими членами команди. В результаті, за два тижні відбувається подія та її аналіз.

Ми дуже хочемо, щоб люди спілкувалися один з одним, партнерилися на відкритих умовах для того, щоб будувати свій соціальний капітал, обмінюватися досвідом. Тому в кінці програми ми вирішили зробити навчальну поїздку для всіх учасників із Маріуполя та Сєвєродонецька до Києва, щоб вони познайомилися один з одним. Також наші учасники зможуть познайомитися із київськими громадськими організаціями, які вже працюють, розповісти їм про свої ідеї та отримати відгук професіоналів.

Ірина Соломко: Який ви маєте досвід по Запоріжжю та Дніпру?

Ольга Корабльова: Перший наш пробний «Соціальний колайдер» був у Запоріжжі та Дніпрі, і він тривав майже всю другу половину 2016-го року, тобто з вересня по грудень. Ми відібрали 45 людей в двох містах, до фіналу дійшли, звісно не всі, але це нормально, тому що в нас абсолютно добровільний проект.

Але хорошим результатом було, що на фінальному захисті проектів із цих 45 учасників у нас залишилося, здається, 15 сформованих і готових до запуску проектів для двох міст. Ми влаштували маленький призовий фонд: десять та п’ять тисяч гривень для переможця і другого місця.

Ці проекти продовжують розвиватися та реалізовуватися. Ми спілкуємося з командами. Вони вже задивляються на інші можливості фінансування та можливості роботи над цими проектами з іншим командами, тобто підтягувати і посилювати їх. Для нас це найкращий результат, тому що велика кількість наших учасників продовжують працювати над своєю мрією, яка перетворилася в реальний проект з планом дій та графіком виконання.

Ірина Соломко: Мене, наприклад, зацікавив проект «Криша» — створення відкритого простору для культурних подій та спілкування на даху ОСББ.

Ольга Корабльова: Так, це дуже класна ідея, над якою працює ціла команда. Вони працювали над цим проектом ще до запуску «Соціального колайдеру». Перемогли у нашому конкурсі, напевно, досвід дався у знаки. І наразі, вони працюють над тим, на що найефективніше витратити той призовий фонд, тому що їх бюджет набагато більший.

Ірина Соломко: Розкажіть ще про проект «Смарт пікнік». Я так зрозуміла, це реновація покинутих будівель шляхом створення арт-фестивалю.

Ольга Корабльова: Так, цей проект також з Дніпра. Ідея полягає в тому, щоб відновити приміщення старого вокзалу в Дніпрі, який використовується лише для мистецьких виставок та інших культурних подій. Команда з двох дівчат придумала робити там культурно-мистецький фестиваль для широкої аудиторії, щоб привернути увагу до цього місця. А виручені гроші від проведення заходів вкладати у його відновлення.

Ірина Соломко: Проект продовжується, вони проводять заходи?

Ольга Корабльова: Цей проект підтримав Фонд підприємців Дніпра. Я знаю, що вони на сьогодні працюють разом.

Одразу скажу, ми не гарантуємо, що після нашої програми чарівною паличкою все перетвориться на реальність. Ми даємо інструменти і можливість себе спробувати. Ми створюємо буферну зону, де можна робити помилки та вчитися.

Ірина Соломко: Ще один проект, який мене зацікавив — це «Урна фест» — фестиваль культури поводження зі сміттям. Це велика проблема, адже культури поводження зі сміттям в Україні немає.

Ольга Корабльова: Цей фестиваль ще не відбувся, але дівчина, яка проводить цю акцію, намагається разом із місцевими жителями над цим працювати. Це проект із Запоріжжя. На захисті проектів, який відбувався в Дніпрі, глядачами і суддями були самі жителі міста, тобто це була відкрита подія. Прийшли близько ста людей. І от, на думку журі і аудиторії, проект «Урна фест» був одним з найцікавішим.

Наразі в Сєвєродонецьку та Маріуполі ми будемо зачіпати тему сталого розвитку. Тобто намагаємося дати якийсь інший кут зору на перспективу. Звичайно, класно хотіти перемогти все зло на планеті, але ми всіх наближаємо до реальності і підштовхуємо до конструктивного вирішення проблеми: що конкретно я можу зробити із великою проблемою на своїй маленькій ділянці.