У нас часто пишуть проекти для всіх мешканців громади. Але для всіх — це ні для кого, — Чермошенцева

Ірина Соломко: Ґендерноорієнтоване бюджетування – доволі екзотична для України практика. Чи є успішні приклади його впровадження.

Наталія Чермошенцева: Дійсно, це, можливо, викликає подив у людей, які не знайомі з цим інструментом. Але насправді, в Україні є приклади ґендерних бюджетних ініціатив ще з 2011-го году, і один з них взагалі був в Луганську.

Ірина Соломко: Що знаходиться в фокусі уваги?

Наталія Чермошенцева: В нас часто пишуть якісь ініціативи та проекти для всіх мешканців громади. Але для всіх – це, по суті, ні для кого. І як раз ґендерна чутливість ініціатив враховує потреби жінок, чоловіків, хлопців, дівчат, різних соціальних груп, людей старшого віку, чоловіків і жінок старшого віку. Бо, наприклад, у чоловіків старшого віку і у чоловіків молодшого віку різні потреби, ми не можемо їх об’єднувати в одну групу. Врахування цих різних потреб і дає ґендерну чутливість тій чи іншій ініціативі.

Ірина Соломко: Ця практика прийшла до нас з Європи, і чи дійсно для них це базова річ при плануванні бюджету?

Наталія Чермошенцева: Ґендерноорієнтоване бюджетування – це інструмент, який дає можливість враховувати потреби жінок і чоловіків при розподілі коштів і збільшує їх ефективне управління.

Перша подібна ініціатива була в 80-х роках ще в Австралії, а зараз більше 130 країн роблять це в той чи інший спосіб. Тобто це не є сталий механізм, десь це окремі програми, десь – ініціативи. Тобто воно має різний вигляд. Це не окремий бюджет, а включення до нього ґендерно-чутливих показників. Ґендерне бюджетування має свою методологію. В її основі – ґендерний аналіз, тобто ми маємо зрозуміти потреби конкретних жінок та чоловіків, потім зрозуміти, скільки ми маємо на це витратити. І цей інструмент дає більший ефект справедливості, ніж те планування, яке ми маємо зараз.

Ірина Соломко: Ґендерне питання досі не враховане в жодних базових розрахунках?

Наталія Чермошенцева: Мені подобається працювати в регіонах з об’єднаними територіальним громадами. Наша Верховна Рада не приймає Стамбульської конвенції, але це не значить, що ми не будемо мати в стратегії наших ОТГ ґендерно чутливих показників. На локальному рівні це працює швидше і практичніше, ніж на національному рівні. Бо люди розуміють, що це їм потрібно.

Ми приходимо і кажемо, що ви маєте порахувати, хто у вас живе, скільки жінок і чоловіків. Ми говоримо їм про те, що ви маєте розробляти стратегію, робити план соціально-економічного розвитку, потім складати проекти, програми, приймати бюджет… Але найголовніше, що ви маєте розуміти, для кого ви це робите. І вони це приймають. В стратегії пишеться, що молодь має залишатися і не виїжджати, а що для цього робити – незрозуміло. Про те вони прописують, що будуть ремонтувати дороги. Як це пов’язано з тим, щоб молодь не їхала з села? Ніяк, і вони це розуміють.

Ірина Соломко: Що ґендерноорієнтоване бюджетування дає територіям?

Наталія Чермошенцева: Нам потрібно врахувати всі потреби населення, а вони у жінок і чоловіків різні. Тому потрібне ефективне бюджетування. Як ми можемо його зробити? Нам в цьому може допомогти ґендер. Це можуть бути невеликі ініціативи. Наприклад, зараз в більшості ОТГ встановлюють дитячі майданчики, і на їх встановлення витрачаються бюджетні кошти. Це можна зробити різним способом. Одні кажуть, що у всіх селах громади потрібно поставити однакові майданчики. Інші кажуть – давайте порахуємо, якого віку в нас  живуть діти, в яких населених пунктах, і тоді визначимо, на що ми будемо втрачати гроші. Врахування цих потреб як раз дає необхідній ефект. Бо ставити майданчик в селі, де двоє дітей, звичайно, важливо, але треба врахувати вік, щоб купити те, чим вони можуть користуватися. Бо якщо в селі живуть переважно діти 12+, їм каруселі не потрібні, тут потрібно робити акцент на тренажери.

Ірина Соломко: Ви працюєте Миколаївської області. Які там є реалізовані проекти?

Наталія Чермошенцева: Ми в процесі, починаємо творити історію ґендерноорієнтованого бюджетування в ОТГ.

Ми створили 20 робочих груп в семи областях. Ці робочі групи з ґендерноорієнтованого бюджетування, в які входять старости або виконуючі обов’язки старост та представники органів влади місцевого самоврядування. І група обирає тему, за якою вона буде працювати. Це можуть бути комунальні, освітні, культурні послуги і так далі. Чому ми робимо акцент на послугах, на проектах і програмах? Тому що питання, на яке ми маємо відповісти  – це скільки грошей ми витрачаємо на жінок і чоловіків. Чи задоволені жінки і чоловіки послугами, які вони отримують в громаді?

Сама система була побудована на тому, що працювала з процесом, а не з результатом. Наприклад, подивимося, скільки грошей витрачено в цьому році? 3 мільйони гривень. А який ефект від них, чи досягнено результату? Чи задоволені результатом конкретні групи населення? І ці питання ми зараз ставимо.

Зараз в Україні впроваджується програмно-цільовий метод, і він дуже добре поєднується з ґендерноорієнтованим бюджетуванням. І там, і там в основі показники ефективності та результативності.

Наше завдання, щоб ці групи розробили проекти з ґендерночутливими ініціативами. Наприклад, вже в двох громадах Миколаївської області ми внесли доповнення в стратегію і рахували ґендерночутливий індикатор. В стратегії було написано – розвивати масовий спорт. Для кого це – незрозуміло? І чи є ефект, що люди прийшли і долучились до цього масового спорту? Ми запропонували порахувати кількість жінок та чоловіків, які відвідують заходи масового спорту. Потім ми дивимося, що група чоловіків випадає. Тоді ми вже вкладаємо в спортивний проект спеціальні заходи по задіянню цієї групи.

Якщо ми не припишемо ці індикатори, то не зрозуміємо, кого нам треба запрошувати, і будемо просто так витрачати кошти та проводити заходи, в яких одна група чоловіків 45+ не бере участі.

Ірина Соломко: Мені завжди здавалося, що в регіонах більша зашореність щодо ґендерної тематики, ніж в Києві.

Наталія Чермошенцева: Регіон на регіон не схожий. Сказати, що моїм колежанкам на західній Україні легше працювати, я не можу. Були випадки, коли тренінг було важко почати через супротив і стереотипи. Але потім, коли ми пояснюємо, що це дає громаді, це сприймається на «ура», тому в нас скрізь створені ці робочі групи. Адже люди розуміють, що це їм потрібно.

Ірина Соломко: Тобто перед тим, як впроваджувати проект, треба просвітити людей?

Наталія Чермошенцева: Так, спочатку в нас були базові тренінги, де ми розповідали, що таке ґендер, чим ґендер відрізняється від статі, які є ґендерні ролі. Потім ми роз’яснювали, що таке бюджет, бюджетний період, бюджетний процес тощо. Інколи навіть депутати не знають, з чого складається бюджет. Але ми рухаємося, навчаємося і йдемо вперед.

Ірина Соломко: На сьогодні ваша аудиторія – це представники органів місцевої влади? І до більшого широкого загалу ви не виходите?

Наталія Чермошенцева: В нас є активісти, які беруть участь в тренінгах. Але, коли ми говоримо про ОТГ – це одні й ті самі люди. Вони й активісти, і депутати, і директори шкіл та дитячих садочків.

Ми пішли шляхом інституціоналізації. Тобто є питання, які важливо включити в документи, і одночасно працювати з населенням. От тоді це спрацює.