Ми не потрібні. Ми впали, як ком, на голову водіям, перевізникам - боєць АТО

Троє демобілізованих бійців розповіли Громадському радіо про свій досвід спілкування з такими водіями.

Заступник голови Спілки ветеранів АТО у місті Києві Антон Колумбет говорить, їхня організація проводить зустрічі з перевізниками, закликаючи проводити роз’яснювальну роботу з водіями. А пасажирів закликають в разі відмови у пільговому проїзді викликати поліцію.

Кілька разів Антон сам потрапляв у неприємні ситуації. Він не скандалив, не кричав на водія, а спокійно казав, що викликає правоохоронців.

«Тому що, це – порушення закону. І у нас є така спеціальна служба, яка повинна контролювати виконання законів. Називається Національна поліція», – говорить Антон.

Одного разу Антону таки довелось викликати поліцію. Щоправда, обурення це викликало не стільки у водія, скільки у пасажирів.

«Поліція приїхала без будь-яких проблем. Я їм пояснив ситуацію. Вони сказали, так дійсно, є Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їхнього соціального захисту». Є стаття 12 і тут спостерігаємо порушення цієї статті, склали акт», – розповідає Антон Колумбет.

Можна було довести справу до того, щоб водій заплатив штраф, але Антон від цього відмовився.

«Звичайно, я вислухав дуже багато «хорошого» від пасажирів, тому що пасажири були незадоволені тим фактом, що маршрутка по суті зійшла з маршруту і поки 20-30 хвилин тривав розгляд з поліцією ніхто нікуди не їхав», – розповідає заступник голови Спілки ветеранів АТО у місті Києві.

Ще один демобілізований боєць Ігор вважає, що не варто взагалі торкатись цього питання і особисто він не конфліктує з водіями.

«Коли я тільки повернувся, то я не знав про таку ситуацію, що можуть не підвозити, і спробував з Київської області з Макарового доїхати до Києва. Мене відмовилися везти. І взяла тільки четверта або п’ята маршрутка. Чим вони мотивували? Вони сказали, у них вже є пільговики і вони можуть брати тільки двох пільговиків. Є варіант залазити в маршрутку і питати, хто пільговик або чекати іншу маршрутку», – розповідає Ігор.

Після цього Ігор написав пост в Фейсбуці. Читачі були обурені, але не здивовані.

Зараз, за словами Ігоря, проблема з пільговим проїздом стала не такою гострою. Водії частіше беруть пільговиків.

«Але знову ж таки, треба переступати через себе. Ти, коли проходиш і просиш себе взяти, ти ніби переступаєш через себе. Це як жебрацтво трошки. Просиш когось щось зробити. Знаючи наперед, що він це робити не хоче», – пояснює чоловік.

Втім, за спостереженнями Ігоря, після його посту в Фейсбуці водії перестали відмовляти пільговикам. Принаймні, на цьому маршруті. Ігор пояснює це тим, що серед людей, які прочитали його повідомлення, були поважні в районі люди, які, ймовірно, провели бесіди з водіями та перевізниками.

Наш третій співбесідник – Андрій Ільчєнко – живе в Києві. Говорить, громадським транспортом користується часто. І проблеми виникають саме з приватними перевізниками. З муніципальним транспортом проблем немає взагалі.

Щоб попередити конфлікт, Андрій випрацював власний алгоритм обрання маршрутки.

«Якщо ви звернули увагу, на деяких маршрутках прапори висять, прапори України. Тут я знаю, що покажу людині посвідчення і без питань він мене провезе. Навіть, якщо він і почне щось говорити погане, то я просто змушу його зняти ці прапори, які висять у нього на лобовому склі», – розповів Андрій.

У кожного з трьох бійців свій індивідуальний спосіб спілкування з водіями та обрання транспорту. Об’єднує їх те, що жоден з них не вважає за потрібне роздмухувати скандал та схиляється до того, що діяти требі в рамках законодавства.

Валентина Троян, Точки опори