Нам не вигідно дорослішати, — психолог

Про це та інше говоримо зі спеціалістом з транзактного аналізу Дмитром Панфіловим.

Олексій Новак, військовослужбовець, учасник бойових дій розповів Громадському радіо чому дорослі чоловіки живуть з батьками і не хочуть будувати власне життя. Рішення переїхати від батьків Олексій вважає закономірністю.

«Немає свого житла, тому і живуть з батьками. Безробіття зараз актуальне. Деяким це зручно. Є такі собі „матусені синочки“, які звикли, що мама приготує, поприбирає, роботу знайде. Різні люди є у нашому житті. З батьками було важко жити. Чашку не помив чи ще щось не так зробив — мама нервувала. А тоді я вирішив переїхати і жити окремо. Тим більше дівчина з’явилася. Тепер живемо разом. Батьки приходять в гості на чай. На кухні має бути одна господиня. Мама звикла, у неї свої порядки. А з появою дівчини все б змінилося», — розповів Олексій Новак.

Натомість психотерапевт, спеціаліст з транзактного аналізу Дмитро Панфілов розповідає, що доросла людина не переходить на наступний етап розвитку часто через психологічну травму.

«Не важно в каком эго-состоянии мы находимся внутренне, а важно то, как мы себя проявляем. Если мы в детском эго-состоянии, то мы где-то регрессировали, застряли в каком-то возрасте. Чаще всего это тот возраст, который был для нас чем-то травматичный. При таком состоянии мы ведем себя так, как бы вел ребенок и не важно сколько нам лет», — розповів Дмитро Панфілов.

Як зазначає психотерапевт, проблеми зазвичай починаються з неготовності дорослішати та переходити на новий рівень розвитку.

«Нам не всегда выгодно взрослеть. Внутренне оставаясь ребенком, мы можем претендовать на некий профит, который мы недополучили в детстве. Если в детстве о нас не заботились должным образом, нас не любили — а так бывает, в этом случае человек хочет это как-то дополучить, а это возможно только будучи ребенком. Проблема в том, что это не всегда возможно», — зазначив психотерапевт.

Також Дмитро розповів, що інфантильність — небажання брати на себе відповідальність, частіше проявляється у чоловіків, ніж у жінок.

«Наше воспитание, особенно это касается мужчин, способствует инфантильности, потому что женщины стараются в силу определенных причин, можно вспомнить Вторую Мировую войну, когда много мужчин погибло, женщины берут на себя больше ответственности. Сейчас женщины стараются беречь своих сыновей».

Дмитро Панфілов розповідає, що переїхати від батьків — означає подорослішати. Саме це часто заважає перейти на новий рівень психоемоційного стану.

«Жить с родителями — это удобно. Есть масса рациональных соображений, например, зачем снимать квартиру, если она у меня есть. С другой стороны это может быть бегство от взросления и ответственности, с которой связана эта взрослая жизнь», — розповів Дмитро Панфілов.

Психотерапевт Дмитро Панфілов наголошує, що важливо бути самим собою, а для цього потрібно вчасно дорОслішати.

«Быть с мамой — это от части и не быть собой, потому что когда я зависимый, то все равно подстраиваюсь. Меняю свое поведения, стаю более удобным и не проявляю свего себя. Бывает так, что человеку ценно быть собой. Иногда мы есть собой, когда одни», — наголосив Дмитро Панфілов.

Катерина Кадер для «Громадського радіо». Слухайте. Думайте.