Важкі бої під Соледаром і Бахмутом залишаються головною темою тижня. Станом на 13 годину 13 січня у Соледарі точаться бої, а ЗСУ тримають оборону проти російських окупантів, повідомив речник Східного угрупування ЗСУ Сергій Череватий.
Аналітики американського Інституту вивчення війни пишуть, що російські окупанти, ймовірно, контролюють більшу частину міста, і їм, вочевидь, вдалося витіснити українські війська із західних околиць. Але ISW зазначає, що це не призведе до Бахмута.
У четвер Генштаб повідомив, що ЗСУ в районі Соледара ліквідували одразу понад 100 російських загарбників. Водночас президент Зеленський у четвер у вечірньому зверненні відзначив дві бригади, які утримують позиції у Соледарі та завдають втрат росіянам: це десантники 77-ї окремої аеромобільної бригади та бійці 46-ї окремої аеромобільної бригади.
Інформація, схоже, змінюється щогодини. Уже з середи російська пропаганда поспішила оголосити про взяття Соледара, при чому вони наганяють такий пафос, ніби смт Соледар — це Берлін, Вашингтон і Київ одночасно. Думаю, що до пригожинської інформкампанії у РФ взагалі ніхто не знав, що такий Соледар існує. Ситуація складна, однак немає оточення, котла, про що писали Пригожин-ЗМІ й він сам.
Того ж дня CNN показала сюжет, знятий під Соледаром, де було спростована, що місто під контролем росіян. І того ж дня Стрєлков у своєму відео навіть правду сказав:
«…фронт ворога НЕ прорваний, бої за місто не завершені».
Отож, упродовж 5 місяців — жодного успіху після Лисичанська. Однак роспропаганда подає це ледь не як перелом у війні. Сподіваюсь, масова свідомість в Україні не поведеться на цю істерію.
Тим часом у Москві посилилась війна кланів через провали на фронті. Продовжу про Пригожина, бо після інформоперації про Соледар — це ледь не головний герой війни в Україні. Судимий за крадіжку, розбій, шахрайство, він починав свою кар’єру з того, що душив жінок, а потім зривав із них золоті сережки.
Читайте також: Пригожин може бути тією «скрєпою», яка свого часу буде стримувати РФ від розвалу — Євген Магда
Днями одна з головних пропагандисток Симоньян дуже поетично описала його у себе в Telegram, мовляв, в особистому житті Пригожин надзвичайно «вежливый». Це апеляції до «вежливых людей» — російських окупантів, яким пропаганда придумала цей образ під час окупації Криму. Важка доля Симоньян, звісно: писати оди судимому за розбій, але що не зробиш, аби відтягнути Гаагу.
І от зараз Пригожин пропонує робочу бізнес-модель для РФ: перетворення її на велику зону.
За даними «The Guardian», кожен четвертий російський окупант воює в складі ПВК «Вагнер». Тобто, оточення Путіна схожі на ОПГ — організовані злочинні угруповання. Причому з власними арміями («Вагнер», Росгвардія, «кадирівці», силовики Патрушева і Бортнікова), здається, пригожинські зараз найбільш боєздатні. Хоча сьогодні вже скаржився, що «вагнерівців» заборонили згадувати у росЗМІ.
Довгі роки баланс у цій всій гризні забезпечував Путін. Але він же сам і порушив рівновагу. Досить було почати війну, яка не просто нічим невиправдана. Яка просто базувалася на цілком провальній ідеї, медведчуківській брехні про настрої в Україні та нерозумінні нас.
Слухайте також: Через кілька тижнів війни Путін зрозумів, що його надурили: журналістка про підробні звіти ФСБ
І ще одне свідчення гризні: міністр оборони РФ Шойгу змінив командувача об’єднаного угруповання військ в Україні. Замість Суровікіна на цю посаду призначено начальника Генштабу генерала армії Валерія Герасимова.
Суровікін же став одним із трьох заступників Герасимова. Командувач ВКС Суровікін очолював угруповання військ в Україні з 8 жовтня, його попередником був генерал Олександр Дворніков. Недовго був.
Призначення Суровікіна позначилося істерією радості роспропаганди, що він «генерал Армагеддон», «сирійський м’ясник», тому тепер нарешті настане кошмар для українських цивільних. І Суровікін робив що міг: через два дні після призначення полетіли ракети та дрони, РФ завдала першого масованого удару по інфраструктурі України. Але в жовтні стався Херсон. Підлеглі Суровікіна вкрали єнота — і, зрештою, очевидно, що ракети — це єдине полководницьке вміння Суровікіна.
Його замінив генерал Алєксандр Лапін. Видання «Важные истории» назвало Лапіна старим другом начальника Генштабу Герасімова. І що це, мовляв, спроба показати Пригожину, що головну роль на війні відіграє армія, а не його найманці.
Лапін відомий тим, що його просто возив мордою по столу Кадиров, не фізично, але публічно на словах, звинувативши його у здачі Лимана на Донеччині.
Нове призначення Лапіна вважається підвищенням.
Слухайте також: За концепцією Герасимова, на одну дію російських військових має бути три вкиди в інформаційному просторі — військовий експерт
Про це повідомляє білоруська опозиція. Йдеться про приватну охоронну компанію «ГардСервіс», яка збільшує число працівників і проводить навчання, ймовірно, для участі в бойових діях і як ДРГ. Це єдина компанія, якій Лукашенко дозволив мати вогнепальну зброю окремим указом. Працівники «ГардСервісу» проходять навчання на кількох білоруських полігонах, зокрема, їх нібито тренують офіцери 5-ї бригади «спецназу» на своїй базі в Мінській області. Зараз «ГардСервіс» може налічувати понад тисячу людей.
Списки російських мобілізованих військовослужбовців, які загинули у Макіївці в новорічну ніч засекретили. Росмедіа взагалі не рекомендують використовувати слово «загиблі» — замість нього «потерпілі». Військовий комісар Самарський області пояснив це рішення тим, що такі списки містять персональні дані та можуть призвести до провокацій іноземних розвідок. За статистикою Генштабу ЗСУ, кількість загиблих росіян у новорічну ніч у Макіївці — до 400-500 осіб. Та ще й загинули вони під виступ Путіна.
Ця ситуація дещо вийшла з пропагандистського контролю: важко пояснити таку кількість убитих. Та ще й неясно, хто вони: герої навряд чи, вони ж нічого героїчного не зробили, просто сиділи в приміщенні ПТУ в Макіївці, чекали черги на чорні мішки.
Герої у них тепер інші: по кілька раз судимі «пригожинці» і найманці. Спробою щось протиставити в інфополі була операція «Возмездие», якої насправді не було.
Але російське Міноборони придумала фейк, що нібито РФ ракетним ударом по Краматорську знищила понад 600 солдатів ЗСУ. Довго брехня не прожила, бо її не підтвердив ні Генштаб ЗСУ, ні іноземні журналісти, які перебувають на місці, ні місцеві жителі.
І з 9 січня у РФ обмежили виїзд із країни військовозобов’язаним, в тому числі обмежено придатним до служби — це і є те очікуване закриття кордонів.
Раніше вже повідомлялось про підготовку у РФ нової хвилі мобілізації — її можуть оголосити вже 15 січня.
В інтерв’ю «Аргументам і фактам» секретаря Радбезу РФ Патрушева під заголовком «Россию хотят превратить в Московию» є кілька моментів, які варті того, щоб на них зауважити:
«У западных политиков нет сил и возможностей изменить жизнь в их государствах к лучшему, поскольку они давно не являются самостоятельными фигурами. У каждого за душой связи с крупным бизнесом, лоббистами, фондами. Десятки депутатов Европарламента оказались подконтрольны структурам Дж. Сороса.
На Западе место для нашей страны не предусмотрено. Кучку мировых властителей Россия раздражает тем, что обладает богатыми ресурсами, огромной территорией, умными и самодостаточными людьми, которые любят свою страну, ее традиции и историю.
Вся история с Украиной для того и затевалась в Вашингтоне, чтобы отработать технологии размежевания и стравливания единого народа».
Він каже, що «Росія не женеться за термінами у війні проти України. Вона триватиме доки поставлені російським президентом Володимиром Путіним цілі будуть виконані».
Головне із заяв Пєскова:
П’ять високопосадовців у різний час за останні дев’ять місяців повідомили Financial Times, що Москва нібито не інформувала Пекін про намір повномасштабно вторгнутися в Україну до того, як Путін віддав наказ про напад.
Тепер КНР усвідомлює, що, ймовірно, РФ не переможе Україну і вийде з війни ослабленою.
Це розходиться із враженням, створеним спільною заявою Китаю та Росії від 4 лютого — після зустрічі голови КНР Сі Цзіньпіна з Путіним у Пекіні, тобто за 20 днів до вторгнення. Журналісти нагадали, що стенограму розмови лідерів не було оприлюднено — тому неясно, що саме сталося між Сі та Путіним.
Однак один чиновник повідомив FT, що Путін сказав, що Росія «не виключає використання будь-яких можливих заходів, якщо східноукраїнські сепаратисти нападуть на російську територію та викличуть гуманітарні катастрофи».
За словами чиновника, це було сприйнято китайською стороною «як сигнал про можливість певного обмеженого військового втручання, а не тотального вторгнення».
Ще одне свідченням на підтримку нерозуміння Китаєм намірів Путіна перед 24 лютого є пониження на посаді у червні Ле Юйчена, на той момент заступника голови МЗС КНР і головного експерта відомства щодо Росії.
Інший анонімний китайський чиновник заявив, що «Путін збожеволів. Рішення про вторгнення було ухвалено дуже невеликою групою людей. Китай не повинен просто йти за Росією».
FT пише, що Китай тепер розуміє ймовірність того, що Росії не вдасться здолати Україну», і РФ вийде з війни «другорядною державою», яка значно ослабла в економічному та дипломатичному значеннях на світовій арені.
Зараз Китай має намір дотримуватися стратегії, спрямованої на ослаблення почуття ізоляції та запобігання дедалі більшому зближенню Європи зі США, пишуть журналісти.
За словами китайських чиновників, ще один аспект цієї стратегії Пекіна — позиціювання себе не лише як потенційного миротворця, а і як країну, яка готова докладати зусиль до повоєнного відновлення України.
За останній тиждень є велике пожвавлення у темі надання Україні зброї. Рішення, однак, ще нема по усій номенклатурі.
Усе це свідчення того, що партнери України натякають Німеччині (чи підштовхують її) до рішення надати Leopard. Цього ж тижня міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок відвідала Харків, це також досить знаковий візит, вона стала першою міністеркою такого рівня, яка побувала на прифронтовому сході України.
Словом, усе йде до Рамштайну-8, який відбудеться наступного тижня. Водночас Берлін це питання точно триматиме до засідання Рамштайну, принаймні, найближчими днями про це не йдеться, та не вважають, що мають долучитися в цьому плані до кроків Британії. Це офіційна позиція речника федерального уряду.
Віцеканцлер Німеччини Роберт Габек заявив виданню Welt, що Німеччина не повинна заважати іншим країнам передавати танки Leopard-2 Україні, навіть якщо не робить цього сама.
Тобто, це консервативна позиція досі, але є одне «але»: віцеканцлер зазначив, що є різниця між ухваленням рішення для себе та заважання ухваленню рішення іншими країнами.
Водночас міністерка оборони Німеччини Крістіне Ламбрехт уперше допустила постачання Україні німецьких танків Leopard-2.
Читайте також: Міноборони Німеччини вперше допустило постачання Україні танків Leopard
Про це Ламбрехт сказала під час відвідування бази Бундесверу у Саксонії:
«У часи, в які ми живемо, нам дають гарну пораду — пристосовуватися до відповідної ситуації».
І міністр оборони України Олексій Резніков на засіданні «Рамштайн-8» повідомить про озброєння, якого потребує Україна.
Служба безпеки України заявила, що зібрала неспростовні докази вини очільника єпархії УПЦ МП у Вінницькій області Іонафана у публічному виправданні російської збройної агресії проти України.
Це перший обвинувальний акт, який направлено до суду. За матеріалами СБУ, митрополиту загрожує реальний термін покарання — до 8 років позбавлення волі.
За даними слідства, митрополит УПЦ МП Тульчинський і Брацлавський Іонафан — в миру Анатолій Єлецьких — поширював серед вірян пропагандистські листівки, де закликав до захоплення влади та зміни меж державного кордону України, а на одному із сайтів РПЦ він розміщував публікації на підтримку російських окупантів та їхніх воєнних злочинів.
Слухайте також: Україна пішла правовим шляхом і довела держзраду в УПЦ МП — Лідія Смола про справу вінницького митрополита
Дії митрополита кваліфіковано за чотирма статтями Кримінального кодексу України.
Уявити це до 24 лютого мені особисто було нереально. Так, бо, на жаль, московський патріархат, попри те, що це структура ФСБ, аж надто був зрісся з частиною еліт України. Україна обрала шлях доведення злочинів ієрархів Московського патріархату, збираючи докази колабораціонізму і держзради.
Тому це ускладнює історію з порушенням релігійних свобод. Хоча роспропаганда саме так це і намагається подавати.
Але головним є те, що Україна має Томос (і що це, вибачте, не термос, а визнання канонічності Української Православної Церкви, днями згадував і президент Зеленський).
Президент Володимир Зеленський позбавив українського громадянства чотирьох народних депутатів України: Віктора Медведчука, Тараса Козака, Андрія Деркача та Рената Кузьміна.
Що ми про це знаємо про це з виступу президента Зеленського:
«На підставі матеріалів, які були підготовлені СБУ та Державною міграційною службою, та відповідно до Конституції нашої держави я ухвалив рішення про припинення громадянства чотирьох осіб. Ці народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли в Україну, то і наші дії будуть відповідними».
Тарас Козак — нардеп ОПЗЖ, який втік у Росію ще до початку війни, бо щодо нього в Україні порушили кримінальну справу через держзраду. Він причетний до схеми поставок вугілля з тимчасово окупованих територій Донбасу.
Екснардеп Андрій Деркач, за даними СБУ, керував в Україні агентурною мережею Генштабу РФ. Наразі він перебуває у розшуку. У США вважають, що Деркач понад 10 років був активним російським агентом і ще 2020 році ввели проти нього персональні санкції.
Ренат Кузьмін — нардеп від ОПЗЖ, якому також повідомили підозру у держзраді через публікації в ЗМІ пропагандистських матеріалів. Раніше його підозрювали у відмиванні незаконно здобутого майна. Ще 3 роки тому він сидів у телешоу України й коментував поточні події. Зараз Кузьміна розшукує ДБР.
Ну і Віктор Медведчук. Представник ОПЗЖ — це, мабуть, його найменший гріх, державний зрадник, кум Путіна, його надія й опора, так би мовити, наприклад, надія на те, що він очолить в Україні якусь окупаційну адміністрацію.
У 2020 році, за даними слідства, Медведчук через Козака передав Росії інформацію про розташування прихованого підрозділу ЗСУ. Його обміняли на 200 українських полонених. І так, за каденції Петра Порошенка, Медведчук і сам займався питанням обміну. Це теж факт.
Щодо громадянства. Речник російського диктатора Пєсков не відповів, чи є у Медведчука громадянство Росії.
Але експерти припускають, що президент Зеленський міг припинити громадянство цих держзрадників на підставі наявності в них громадянства іншої держави.
УП з посиланням на свої джерела, пише, що у них планують забрати мандати народних депутатів.
Нагадаю, що у Верховній Раді намагалися ухвалити припинення повноважень усіх парламентарів від партії «Опозиційна платформа — за життя», проте провалили це рішення. Ну, і ми бачимо, що президентська фракція «Слуга народу» для забезпечення ухвалення рішень у Верховній Раді системно співпрацює з нардепами колишньої ОПЗЖ.
І ще цікавий момент. Згідно з законом, на місце цих 4-х мали б зайти наступні за списком. Але це заборонена політсила в Україні.
Тобто, є певний присмак у цій ситуації: троє в розшуку, навряд чи ймовірні якісь суди над ними, громадянство України усім їм точно не цінне, депутати з ОПЖЗ продовжують бути депутатами. Сумна ситуація.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS