6 березня у Telegram-каналах російські військові оприлюднили відео розстрілу українського військового. Його «Слава Україні!» перед розстрілом стало ще одним символом української боротьби проти РФ.
Регіональне управління Сил територіальної оборони «Північ» ЗСУ стверджує, що це — Олександр Мацієвський. Це снайпер, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади ТрО Збройних сил України. Він загинув у районі Соледара ще 30 грудня. Його тіло повернули на підконтрольну територію, ідентифіковане і поховане у Ніжині 14 лютого.
Подробиць того бою немає, невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків, на жаль, не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісти.
Першим ім’я Олександра повідомив Юрій Бутусов, головний редактор Цензор.НЕТ. До того часу соцмережі ширили та шерили інше ім’я, яке очевидно, під суспільним тиском назвало і Міноборони.
Це комунікаційний провал. Що пережила родина іншої людини — важко уявити. Але я і досі бачу, що такі емпатичні українські громадяни не поприбирали пости з іменем іншої людини. І це ненормально. Це означає миттєву емоцію і нерозуміння, що за нашою миттєвою емоцією стоїть горе цілком конкретних людей.
Офіційно військове російське терористичне керівництво цього не робило, але Telegram-канали висловлювали різні ідіотські теорії. Переважно йшлося про «інсценізацію», на що вони самі здатні. Це ж російська держава дає їм ліцензію на звірства.
Серед інших версій: відео поширили, щоб «озлобити український військових і залякати своїх мобілізованих».
Президент Зеленський опублікував пост на згадку про розстріляного українського бійця.
«Герою слава! Героям слава! Слава Україні!» — написав він.
«Розстріл українського військовослужбовця, який потрапив у полон, — це порушення Женевських конвенцій. Це виявлення ницості та підлості. Мета України, як і всього демократичного світу, — притягнення Російської Федерації до відповідальності», — написав український омбудсмен Дмитро Лубінець.
Він передав відео розстрілу міжнародним партнерам і колегам-омбудсманам із різних країн світу «як підтвердження чергового воєнного злочину Росії».
Генпрокурор Андрій Костін заявив про початок розслідування за фактом розстрілу беззбройної людини.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав Міжнародний кримінальний суд та, зокрема, його прокурора Каріма Хана зайнятися розслідуванням цього випадку.
ГУР заявили, що знайти злочинців — справа честі, і що вони вже це роблять.
В ООН прокоментували відео із розстрілом окупантами неозброєного українського захисника:
«Ми знаємо про відео, яке шириться у соціальних мережах. На основі попередньої експертизи ми вважаємо, що відео може бути справжнім».
Генсек Антоніу Гутерреш у Києві:
«Кадри з убивством українського військовополоненого є ще одним нагадуванням про необхідність дотримання законів ведення війни».
Але ці кадри — нагадування не про те. Вони — нагадування, що без реформи міжнародних інституцій, відповідальних за мир і безпеку, один світовий терорист зможе тримати у заручниках увесь демократичний світ, включно з зерновою угодою, про яку Гутерреш і приїхав говорити в Київ.
І ці кадри — також є нагадуванням про необхідність покарання. А не присоромлення «поганих хлопців».
Сьогодні у Києві попрощалися із загиблим під Бахмутом командиром спецпідрозділу ЗСУ «Вовки Да Вінчі» Дмитром Коцюбайлом (позивний «Да Вінчі»).
Йому було 27 років. Дмитро з Івано-Франківщини, закінчив художній коледж — звідси й і Да Вінчі. У 18 років був учасником Революції Гідності. З літа 2014 року став на захист країни у складі Добровольчого корпусу «Правий сектор». З початком повномасштабного російського вторгнення воював на запорізькому напрямку, а згодом — на донецькому.
Читайте також: Боротьба за Україну може тривати все життя. Залежно, коли вона закінчиться для тебе, — «Да Вінчі»
Командувач Сухопутних військ генерал-полковник Олександр Сирський:
«Актуальність утримання Бахмута постійно тільки зростає. Кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів і підготуватися до майбутніх наступальних операцій. Водночас у боях за цю фортецю ворог втрачає найбільш підготовлену і боєздатну частину свого війська — штурмові „загони вагнера“», — зазначив Сирський.
За останній тиждень командувач сухопутних військ там був двічі чи тричі, як і командувач ССО.
Військове й утилітарне значення Бахмута — перемелювання сил противника, і затримання його на шляху далі на Слов’янськ з одного боку і на Костянтинівку — з іншого.
Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що у Бахмуті ситуація важка, але наші військові продовжують нищити російських окупантів, перерахунок втрат — 1 до 7 на нашу користь.
На НВ — Павло Казарін і Юрій Мацарський зазначили, що, можливо, 1 до 5, але все одно, як вони сказали, вигода є.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг:
«Найближчими днями Бахмут може перейти під контроль Росії. Водночас це не обов’язково відображає якийсь переломний момент війни».
Уночі та вдосвіта 9 березня російські військові завдали масованого ракетного удару по Україні.
Вибухи лунали у Києві, Миколаєві, Харкові, Одесі, Запоріжжі, Житомирі, Київській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Тернопільській, Львівській областях. На Львівщині загинули люди. Вперше за раз ворог випустив найбільше «кинджалів» — 6. Сили оборони України із 48 російських крилатих ракет Х-101/Х-555 та «Калібр» знищили 34, повідомив головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
Речник Повітряних Сил Юрій Ігнат:
«Противник сьогодні використав великий спектр озброєння та ракет — фактично використали усі різновиди, які в них є, якими вони часто завдають ударів окремо, а тут — один масований ракетний удар протягом ночі. Для чого це робиться? Для того, щоб розосередити увагу протиповітряної оборони».
«Фактично з усіх напрямків, з трьох морів — Чорного, Азовського, Каспійського — завдали ударів різними типами авіаційної техніки й кораблів. Ці ракети, яким наразі наша ППО не може протидіяти, пускають по балістичній траєкторії, 13 таких ракет сьогодні».
Читайте також: Британська розвідка проаналізувала збільшення інтервалу між хвилями авіаударів РФ
Китайські аналітики підготували звіт, згідно з яким війна закінчиться в середині літа — перемогою РФ.
Лідер КНР Сі Цзіньпін та новий очільник МЗС Китаю Цінь Ган у вівторок виступили з вкрай різкими заявами на адресу США, порівнявши допомогу Україні з Тайванем. І звинувативши США у спробі «оточити та придушити» Китай.
Напруга між Тайванем і Китаєм настільки велика, що тайванська президентка Цай Інвень попросила спікера Конгресу Кевіна Маккарті прийняти її у Вашингтоні, а не приїжджати на острів, як планували раніше і як це торік робила Ненсі Пелосі.
І на тлі цього з’явилась інформація, що китайські військові аналітики підготували звіт, згідно з яким що війна закінчиться влітку 2023 року, і Росія матиме перевагу.
Чому? Бо, як кажуть китайські дослідники, «і РФ, і Україна виснажаться».
Це доповідь Академії військових наук Китаю, яка підпорядковується Народно-визвольній армії. Тому це щось на зразок доповідей Путіну: я особисто не знаю, наскільки вільними у своїй аналітичній думці можуть бути ці китайські науковці в авторитарному режимі.
Водночас суть цього звіту в тому, що така б ситуація була вигідна Китаю: Росія достатньо ослабла, але НЕ ПРОГРАЛА. Для того, щоб нею поживитися. Але не дати Україні й Заходу виграти з розгромним рахунком.
При цьому Китай усвідомлює власні економічні ризики, тому «мирний план» — це, очевидно, план В.
Директорка Національної розвідки США Евріл Гейнс повідомила, що однією з причин зміцнення партнерських відносин Китаю і Росії є те, що Пекін хоче послабити вплив США. На слуханнях у сенатському комітеті з розвідки Хейнс запитали, чи є відносини між Китаєм і Росією «тимчасовим шлюбом за розрахунком» або «довгостроковим любовним зв’язком». Вона відповіла, що це не просто тимчасове партнерство, однак у нього є деякі обмеження.
«Ми не бачимо, щоб вони стали союзниками, як ми з союзниками по НАТО», — пояснила вона.
У п’ятницю парламент проголосував проти законопроєкту про іноагентів, на якому вони наполягали перед цим. Попри це, протести у Тбілісі тривають, доки Грузія не візьме «гарантований прозахідний курс» — як вони кажуть. Це наймасштабніші протести у Тбілісі із щонайменше з 2019 року. А перед цим «Грузинська мрія» та парламентської більшості оприлюднила спільну заяву:
«Ми бачимо, що прийнятий законопроєкт викликав розбіжності в суспільстві. Машина брехні змогла представити законопроєкт у негативному світлі та ввести в оману певну частину громадськості. До законопроєкту був прикріплений неправдивий ярлик „російського закону“, а його ухвалення в першому читанні було представлено в очах частини суспільства як відхід від європейського курсу».
«Ми повинні максимально дбати про мир, спокій та економічний розвиток в нашій країні, а також про прогрес Грузії на шляху європейської інтеграції».
Розуміння європейської інтеграції й суспільного миру у панівної, відверто проросійської коаліції у Грузії, — дуже специфічне. Наприклад, цей законопроєкт, з назвою «Про прозорість іноземного впливу» мав на меті поставити під контроль неурядові організації та медіа, які отримують не менше 20% свого фінансування з-за кордону.
У країнах не надто сталої демократії дуже багато організацій громадянського суспільства фінансуються саме так. На прикладі Громадського радіо: саме такий тип фінансування гарантує нашу незалежність від влади. У Грузії під цю норму підпадають усі незалежні громадські організації та медіа. Не стосується це лише тих, кого фінансують фонди, пов’язані з найбагатшою людиною країни та засновником «Грузинської мрії» Бідзіною Іванішвілі. Іншими словами — проурядові.
Під час протестів у Тбілісі 7 та 8 березня проти ухвалення закону про «іноагентів» біля будівлі парламенту співробітники МВС Грузії затримали 134 людини — це до питання «миру всередині країни». Їх вже відпустили.
Проти законопроєкту виступила і президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, заявивши, що вона накладе вето на цей закон.
Посольство США назвало ці події «чорним днем для грузинської демократії».
ЄС заявив, що ці ініціативи суперечать щонайменше двом із 12 рекомендацій для отримання Грузією статусу кандидата в ЄС.
Серйозне занепокоєння вже кілька разів висловив Держдеп США.
Глави МЗС трьох балтійських держав у спільній заяві попередили Грузію про необхідність дотримуватись принципів демократії, якщо вона хоче просуватись до членства у ЄС і НАТО.
Очевидно, що йдеться про спроби контролю над громадянським суспільством. І це дуууже натякає на авторитарний поворот. Бо інакше навіщо такий законопроєкт?
Відомий грузинський політичний журналіст Тенгіз Аблотія вважає:
«Поняття „агент“ має негативний контекст, на тлі антизахідної риторики останніх місяців закон про іноагентів став своєрідним символом».
«Грузії не дали статусу кандидата в ЄС, і натомість вимагають виконання 12 умов, які гарантовано ведуть до втрати влади російським бізнесменом Іванішвілі».
Є ще один момент: вимога ЄС звільнити Михеїла Саакашвілі, який перебуває під арештом вже півтора року, у дуже поганому стані здоров’я, що для Іванішвілі навряд чи можливо.
Україна і Грузія на цьому тлі:
Є заява МЗС України, у якій наголошено, що Україна підтримує грузинський народ (а не державу!), виокремивши з політиків для своєї підтримки лише президентку Зурабішвілі, яка стає дедалі більш опозиційною.
Президент Володимир Зеленський висловив солідарність із протестувальниками у Грузії та запевнив, що Україна бажає бачити Грузію в ЄС.
Читайте також: Парламент Грузії відхилив у другому читанні законопроєкт про «іноагентів»
Диверсію на Північних потоках низка західних ЗМІ цього тижня приписала невідомій «проукраїнській групі». The New York Times, Time і консорціум європейських журналістів:
«Західним розвідкам протягом кількох місяців нібито відоме ім’я українця, який нібито став „приватним спонсором“ диверсій на Північних потоках, проте його особу свідомо вирішили не розкривати, щоб захистити Україну від публічної сварки з Німеччиною, яка довго тягла з постачанням військової допомоги, зокрема танків Leopard 2 та систем ППО IRIS-T».
«До операції не має стосунку офіційна українська влада».
«Це складна операція, яка включала залучення яхти, елітних водолазів, підроблених паспортів та закупівлю вибухівки, доступних тільки для газової та нафтової промисловості за спеціальною ліцензією та за великі гроші».
Офіційна реакція України: міністр оборони Олексій Резніков заявив, що Україна не має стосунку до вибухів на газопроводах Північного потоку
Низка експертів не могла обійти те, що розвіддані не вперше стають заручниками політичних ігор.
Політичний експерт Петро Бурковський помітив, що:
«журналісти NYT вказують на те, що Україна у своїх діях проти Росії все ще залишається недостатньо прозорою для уряду США. Зокрема, Київ не попереджав Вашингтон про диверсії проти авіабаз і складів у окупованому Криму, атаки на міст між окупованою Керчю і російською Таманню та авіабази стратегічних бомбардувальників. І це, на думку американців, стримує адміністрацію Байдена від того, щоб упевнено відкинути будь-які спекуляції про причетність України попри досягнутий за рік війни високий рівень довіри у відносинах з адміністрацією Зеленського».
«Так це вже було: саме такі „припущення“ поряд із політичною інтерпретацією розвідданих стали основою для „кольчужного скандалу“ у 2002 році — звинувачення українського керівництва у поставках військового обладнання в Ірак в обхід санкцій. Звинувачення виявилися безпідставними».
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» — про те, що лишається поза увагою західних журналістів-«розслідувачів»»:
«Нікому з розслідувачів не спало на думку проаналізувати технічні речі, наприклад, Україна не має виходу до Балтики й не має якогось пункту базування, це море невідоме для „професіоналів, які колись пройшли державну підготовку“. А це має важливе значення, щоб не було жодних несподіванок в ході проведення безпрецедентної операції».
«Це може викликати „чергову порцію взаємних підозр і недовіри між США, Німеччиною та Україною, Україною та Євросоюзом. І це найголовніша мета цих публікацій на тлі спроб трампістів та різнокаліберних путінферштеєрів по обидва боки Атлантики порушити солідарність з Україною та відбілити Кремль, щоб зробити чергову спробу домовлятися з ним“».
«Але є й дещо новеньке, на що варто звернути увагу. Це спроба показати пакетом, що Росія, США, Європа та Британія не причетні до диверсії» і «показати, що диверсію зробили українці з росіянами-антипутіністами»: «Офіційні особи, які ознайомилися з розвідданими, заявили, що вважають, що диверсанти, швидше за все, були громадянами України чи Росії, або якоюсь комбінацією обох».
«Чому залишалась не підірваною одна нитка з чотирьох наявних на обох потоках? Це по суті одне з ключових питань».
«Відповідь: тому, хто залишав шанс німцям „одуматись“ і хто збирався „рятувати“ їх холодною зимою 2022-2023 рр., розповідаючи усьому світу як буде мерзнути Європа, продукуючи при цьому відеоролики примітивного змісту»
«Як виглядають західні розвідки на тлі озвученої версії?. Якщо припустити, що щось подібне ставалося, то виходить, що усі разом взяті розвідувальні та спеціальні служби США, Британії, Німеччини, Швеції, Данії, Росії нічого не варті, оскільки не помітили нічого підозрілого».
«Це тому, що це було „розслідування“ за вказаним замовником напрямком і заздалегідь визначеним „результатом“».
Самопроголошений Лукашенко цього тижня заявив про нібито «затримання» в Білорусі «терориста українських спецслужб та його поплічників», причетних до атаки на літак РФ на аеродромі Мачулищі. Аж 20 осіб.
Відповідальність за диверсію з російським літаком А-50, нагадую, взяли на себе білоруські партизани з організації Bypol.
Там була фантазія рівня «откуда готовилось нападениє» в кубі: «підготовка „теракту“ з використанням „вищих технологій“ нібито на чолі з СБУ та ЦРУ».
Але цікаво, що до цього режим Лукашенка заперечував, що літак було пошкоджено. Українського президента Володимира Зеленського Лукашенко назвав у цьому спічі «гнидою». Що «він бігає навколо Білорусі, і просить: „Укладімо пакт про ненапад, домовмося, у нас із вами немає жодних проблем“».
Читайте та слухайте також: Обізвати Зеленського — це та «ядерна бомба», на яку здатен Лукашенко — Павло Свердлов
При цьому Лукашенко надав територію для агресивного нападу росіян на Україну, надає зброю, полігони для підготовки російських мобілізованих і т. д. Вустами Лукашенка часто глаголить його підсвідомість, тому я можу припустити, що адресатом цього виступу був Путін.
Як повідомив представник ГУР Міноборони Андрій Юсов, Путін запланував масштабну провокацію на українсько-білоруському кордоні, яку має висвітлювати пропагандист Володимир Соловйов для того, аби спробувати втягнути Білорусь у війну. Представник розвідки сподівається, що з цієї провокації нічого не вийде.
Глава Чечні Рамзан Кадиров після чуток про хворобу вперше після деякого часу цього тижня з’явився на людях. При цьому в нього на руці був медичний прилад, схожий на пульсоксиметр.
Кадиров брав участь у зустрічі з ватажком бойовиків «ДНР» Денисом Пушиліним.
Не так давно з’явились чутки про здоров’я Кадирова. Схоже, що у нього проблеми з нирками. За останні кілька місяців Рамзан Кадиров сильно додав у вазі, він виглядає дуже похмурим, а у своїх відео часто не може розплющити очі. Цього тижня у нього до того ж вкрали коня, який був у Чехії під санкціями і який коштує 10 млн доларів. Може, і якісь його люди вкрали, хтозна. Але що Кадирову недобре — це очевидно.
І цього ж тижня Путін зустрівся з одним з його синів, якому восени виповнилося 17 років. Його назвали на честь діда, Ахмата Кадирова.
Діда, до речі, який був президентом Чечні підірвали на стадіоні «Динамо» в Грозному у 2004 році. Хоча він перейшов на путінський бік після того, як РФ зрівняла Чечню з землею у другій чеченській війні. І вбили його російські спецслужби.
Те, що Путін запросив 17-річного сина Кадирова — це доволі показово, одним із наступників Кадирова розглядають сина.
Наприклад, політолог та військовослужбовець ЗСУ Михайло Басараб в ефірі Громадського радіо заявив, що РФ досі у Чечні тримає до 100 тисяч своїх військових, боячись вибуху на цих територіях та сусідніх республіках.
Центр національного спротиву:
«Кадиров, який нещодавно заявляв про плани створити власну ПВК, вербує бойовиків так званої „Донецької народної республіки“ у ряди своєї армії, а також посилює свій вплив на тимчасово окупованих територіях України».
Ватажка вагнерівців Пригожина повністю відключили від урядової лінії зв’язку РФ та заблокували всі перепустки до російських міністерств. Про це повідомляє пресслужба Пригожина.
У цьому абзаці — кожне слово абсурд, бо ватажок терористичної організації має пресслужбу та доступ до урядової лінії. У цьому вся Російська Федерація.
Пригожин каже, що це тому, щоб не давати йому боєприпаси. Якими, нагадаю, він рівняє з землею Бахмут і навколишні села.
Читайте також: Пригожин розуміє, що ця війна — його «золота година» — Леонов про засновника «Вагнера»
Я не тикаю вам у ніс, що ви снідаєте із золотого посуду і відправляєте дочок відпочивати «по Дубаях», коли російський солдат гине на фронті. Боєприпаси дайте», — заявив засновник ПВК (це заява про Шойгу і його дочку).
А все це відбувається тому, що, як відомо нам від Соловйова, цінність життя російського солдата дуже перебільшена. І це має нарешті усвідомити кожен російський солдат.
А у Пригожина ще ж і зеки закінчуються, про що він вже тижнів два як говорить.
Але може не переживати: якщо навіть боєприпасів Шойгу не дасть скоро підростуть вагнерята з клубу «Вагнерьонок», який він відкрив у Петербурзі.
Всяка російська мати має народити «вагнерьонка». Така її місія.
На сьогоднішній ранок 156 990 «вагнерят» та інших опинились у зведенні Генштабу ЗСУ як ліквідовані.
Читайте також: Заклик Держдуми РФ оголосити «справжню» війну, Лукашенко в Китаї та полон дітей окупованого Бердянська — підсумки тижня
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS