Лариса Волошина: На початку широкомасштабного вторгнення, коли Росія ще мала якісь ілюзії, що захопить Одесу, захисники «Азовсталі», Маріуполя, наш славний «Азов» і наші десантники, і наші війська не дали. Зв’язавши в Маріуполі російських військових, вони не дали можливості їм жваво рухатися по узбережжю, по суходолу і дійти до Одеси.

І цей десант сидів там на цих вишках (мова про так звані «вишки Бойка» — прим. ред.) кілька тижнів, все чекав, висаджуємося чи не висаджуємося. Тобто ці вишки в принципі використовуються для розвідання і для «підскоку» десанту. Так як «Газпром» не міг їх експлуатувати, то Путін віддав ці вишки в «годування» Аксьонову. І в принципі цей «Чорноморнефтегаз» — це «шарашкіна» контора, яку створив цей колаборант і негідник, і він фактично цим прогодовувався. Він просто здобував цей газ, йшов на Крим, на Тамань частково і на цьому заробляв. Ми маємо розуміти, хто ці люди, хто ці російські симпатики. Вони всі просто негідники, і вони роблять це не через переконання, а зраджують Україну через банальні гроші, от так це треба розуміти.

І от зараз Аксьонов вже без годівниці, і от таке питання, нащо йому там в Криму цю «мазу тянуть», нащо йому в цьому Криму сидіти і захищати цей Крим своєю груддю, йому це вже не цікаво, тобто в нього все менше і менше майна, яке могло би примусити його залишитися.

Скоріше Аксьонов все більше рухається в бік того, що як тільки запахне смаленим — треба тікати.

Для нас це важливо, тому що в результаті нашої воєнної операції, входження в Крим, ми розуміємо, що відсутність адміністрування, відсутність цивільної влади на території, де зараз ідуть бої, куди рушить армія — це викликає такий хаос, що і військові вже не можуть воювати. Тому що багато що залежить саме від мерів, від місцевої влади. Це великий плюс, це бонус. По-друге, ми так само, як і росіяни, можемо використати ці вежі для того, щоб висадити свій десант в Крим, благо ми це вже зробили на Тарханкуті.

Такий цікавий сценарій розгортається, де, позбавивши Крим ППО колись при певних обставинах, ми отримаємо можливість висадки повітряного десанту. Тобто, я сподіваюся, в нас буде така можливість. У нас буде можливість висадки морського десанту, тому що вони бояться сунути носа зі своїх портів. І ми знаємо, що ніхто не прийшов у Севастопольську бухту відбивати український спецназ від цих вишок.

І ми, просуваючись по суходолу, в районі Токмака, обійшовши Токмак, взявши під контроль Токмак, ми отримуємо можливість взяти під вогневий контроль Кримське узбережжя аж до цього Керченського мосту, тобто просто бити по Антонівському мосту регулярно HIMARS. Тобто, ми його просто зруйнуємо.

Фактично, з трьох або чотирьох точок ми маємо точки входу в Крим. Коли всі ці обставини складуться, я більш ніж певна, що в нас будуть всі можливості деокупувати Крим.

При чому зробити це швидко, провести таку зухвалу, проте блискучу, як ми любимо, воєнну операцію. При чому з кількох напрямків, з Херсонщини, лівий берег, і там буквально кілька десятків кілометрів йти — і вже на перешийку.

Токмак — як вогневий контроль всього периметру Кримського півострова. Повітря, яке тепер нічого не захищає, і море, яке тепер теж в принципі належить нам. За пів року десь ми будемо мати таку можливість, як складуться всі обставини.

Якщо забити в Google «Подводная лодка в степях Украины», ви побачите, що «Комсомольська правда» та інші ЗМІ, коли ми щось робимо, запускаємо «Дію», проводимо реформу, вони пишуть, в них прямо такі заголовки газети. Мовляв, оці смішні українці про себе багато думають, нічого в них немає, вони вигадують. Але як звучить ця фраза в оригіналі повністю? «Подводная лодка в степях Украины погибла в неравном воздушном бою». І це дуже смішно, бо вона «погибла», в «воздушном» бою, але це була їхня підводна лодка.

Читайте також: У ГУР підтвердили пошкодження російського корабля та підводного човна в окупованому Севастополі

Про Китай та Північну Корею

Лариса Волошина: Пам’ятаєте, ця історія одразу після Майдану і початку захоплення Криму, Донбасу… Корея раптом, несподівано, здобула великі технічні новаторства і вирішила провести ядерні випробування, ядерні ракети. В них є багато ядерної зброї, але в них не було ракетоносіїв. І тоді піднявся скандал, у якому брали участь, у тому числі і західні експерти, які говорили, що ті двигуни, на яких запускалися ці північно-корейські ракетоносії, що вони українські. Величезний був скандал. Виявилося, що вони були не українські. Це було елементарно довести, бо там щось з соплами, але будь-який інженер це бачив, що це не українські. Це вироблялося в Росії, у Саратовській області.

Так от, коли тоді зібрався Радбез ООН. До того, як всі зрозуміли, що це російські ракетоносії, тоді Сполучені Штати в принципі вимагали накладання чергових санкцій на Ина, і Китай підтримав санкції. І це було дуже цікаво, тому що в принципі для Китаю це настільки нетипово. А це чому відбулося? Бо Китай тоді вже починав зближатися з Сеулом. Тому що задача Китаю — це цілісна Корея. Якщо до цього вони думали, що це буде під Пхеньяном, то в якийсь момент вони задумалися: «А чому не під Сеулом?». У 2012 році він, Ин, підтягував війська прямо в притул до кордону, ледь не по стовбах стояли і дивилися. Тобто там були свої нюанси.

І от тоді, коли Росія втрутилася в цю ситуацію, надала свої ракетоносії і Китай був не в курсі — ми побачили цю реакцію за голосуванням.

Зараз що відбулося перед тим, як відбулася зустріч Ина і Путіна? Перед цим виступав Лавров і сказав, що Китай і Росія спільно домовилися зняти санкції з Кореї. А оце ті самі санкції, які були накладені після початку.

Що для нас важливе? Ми всі боїмося, що буде зброя, поставка зброї. Я не виключаю, що якщо через Корею піде китайська зброя — це велика проблема. Сама корейська зброя не дуже. Про це дуже добре розповідає Євген Дикий, чудово обізнаний військовий аналітик, людина, яка аналізує військову ситуацію, причому аналізує її стратегічно в тому числі. Тому я дуже раджу всім просто послухати, що він розказує. Він розказує, що ~~Північна~~ Корея почала бити по острівцю, який належить Південній Кореї. Ми говоримо про те, що Ин, коли має можливість, провокує південну Корею, він провокує її, не боїться бити по її території.

Тому в такому випадку для мене важливо не те, що він поставить зброю Путіну, бо ця зброя дуже невеликої якості, якщо вона не китайська, звісно. Важливіше інше: коштом Росії зараз, як з тими двигунами, отримує якесь навіть дихання його нова людожерська програма.

І це може закінчитися тим, що він достатньо божевільний, ще більше божевільний, ніж Путін. Що в принципі, особливо якщо поруч з ним московські куратори, то в принципі він може дійти за кілька років до ситуації, коли він зможе спробувати бити не болванками по порожньому острову південної Кореї, а щось інше влаштувати.

Можлива війна в Тихоокеанському регіоні

Лариса Волошина: Тобто для мене небезпечним є те, що Ин, отримавши нові можливості коштом Росії, він є настільки божевільним, що може дійсно спровокувати війну в Тихоокеанському регіоні. А це Сполучені Штати, які мають особисто туди втручатися. І коли американські громадяни щиро думають, що їхня армія всіх переможе, то в принципі війна з такою країною як Корея… Тоді питання, чи впишеться Китай. Якщо так, то війна між Сполученими Штатами і Китаєм — ну це в принципі катастрофа для всіх нас.

Ми ж розуміємо собі, що Китай буде воювати, як це роблять росіяни. Тобто не жаліти ані ресурсів, ані своїх людей, а от «вільний Захід» готовий так?

Українці можуть так, ми це довели, ми бачимо, як зносяться наші міста, але ми всі по підвалах, але ми ведемо бої, по пів року не відходимо. Ми готові мати втрати заради звільнення своєї країни. А я не певна, що сучасні… Тобто заради демократії.

А я не певна, що західний світ готовий до мобілізації на війну з Китаєм, яку може спровокувати Північна Корея.

Зараз ми наближаємось до цих сценаріїв. Вони, безумовно, будуть розгортатися не за рік, не за два, але років за 5-10, коли Китай виконає програму переозброєння своєї армії в 30-му році. Все може статися.

Путін почав війну проти Заходу, коли напав на нас. Тому що абсолютно очевидно, і це було очевидно всім, що широкомасштабна війна в Європі — це екологічна криза, криза біженців, фінансова криза для Європи, енергетична. Він вже одночасно повідрубав всі свої потоки. Він почав воювати проти них. А нас використовує вже як інструмент. Тому говорити про те, що «А давайте домовлятися»… Він не буде з нами говорити, нас не існує для нього. Нас нема. Є тільки вони.

Читайте також: Стало відомо, коли Зеленський зустрінеться з Байденом у Вашингтоні

«Те, що ми живі — це виключно наша заслуга»

Лариса Волошина: Він почав з чого? Він висунув ультиматум НАТО: «Забирайтеся з Європи». Україна в той момент була вже приречена. І те, що ми живі — це виключно наша заслуга, що ми вирішили стати і битися, попри все. Тому він веде війну проти Сполучених Штатів, проти Європи, Євросоюзу як конструкту.

Ми говоримо про вживання української держави, української ідеї, української нації. Ми говоримо про шанс, нарешті, відтворитися і створити цю країну для українців. Створити її сталою, непохитною, непорушною. Ми про це говоримо, це набагато більше.

Втілити свої фундаментальні цінності, як я кажу, як суспільний договір. Наша національна ідея написана в нашому гербі — це воля. І ми цю волю ми впроваджуємо скрізь. Це вільне підприємство, це фермерство. Ми хочемо цієї волі в взаємовідносинах між громадянами і державою. Ми хочемо таку державу. І от ми отримали »шанс.

Путін би це знищив, тому що вони (міжнародні структури — прим. ред.) казали би нам, тримали б нас за вуса і казали б «не провокуйте. Те, що ми зараз можемо підніматися і відроджуватися глобально — це насправді тому, що ми ще не члени цих структур. Ми занадто були слабкі, щоб бути в цих структурах суб’єктними.

Ми не Британія, яка може дозволити собі, що в Євросоюзі, що поза нього гримнути дверима і зробити все, що вона вважає за потрібне. Або не Франція і Німеччина, які приймають рішення. Коли я бачу, як поводить себе НАТО, я думаю, а як би вони поводилися, якби оце широкомасштабне вторгнення сталося, коли ми вже члени НАТО, кандидати в НАТО, або члени Євросоюзу, а ще не НАТО. Нам би що розказували, як в Криму? «Не провокуйте»? У даному випадку, слава Богу, в нас розв’язані руки. Так, вони ще не достатньо озброєні, але принаймні ми вже можемо ними махати усі сторони.

Читайте також: Віталій Портников: Росія ставить Захід перед вибором, щоб домовлявся з Москвою

Про вручення підозри у державній зраді Нестору Шуфричу

Лариса Волошина: Зрозуміло абсолютно, що Шуфрича згодом будуть міняти на когось важливого. Це важливо. Або на багатьох важливих для нас людей. Тому це можна тільки вітати. Але що мене тут засмучує? Перше, це те, що «він ходив по телеканалах і говорив». У нас по телеканалах ходив і говорив, хто тільки не ходив і не говорив. Я не знаю, наскільки на цьому можна побудувати обвинувачення. А нам треба обвинувачення. Це перше, що мене бентежить, наскільки вони дійсно здатні побудувати обвинувачення на таких доказах-доказах державну зраду.

Ми пам’ятаємо, що одним з перших рішень президента Зеленського, коли він став до влади, він обіцяв прибрати депутатську недоторканість. Він її прибрав, це дійсно так.

Але в рамках цієї реформи, коли була прибрана недоторканість, там відбувся такий цікавий момент, що дозвіл на кримінальне впровадження проти народного депутата все одно має дати Верховна Рада. Має бути слухання. І от ми тут впираємося знову в свободу слова, в якесь дивне її трактування. Тому що в нас зараз єдиний марафон. В нас зараз припинені трансляції з Верховної Ради.

Коли це слухання буде відбуватися, було би дуже правильно, якби його транслювали, українці його бачили. Це вкрай важливо. А нам нема де, нема як. Ми собі якось дивно зтрактували свободу слова і прибрали майданчики.

Тетяна Трощинська: А чого зараз він? От чого зараз прийшли до Шуфрича?

Лариса Волошина: Я так розумію, що розслідування по Сівковичу йшло. Я поки не знаю як це трактувати, але мені здається, що це карколомне «розслідування» Сергія Іванова. Де до групи Сівковича раптом доєднали наших з вами колег Мирославу Барчук, Віталія Портникова і Сергія Руденка, що вони ледь не Ющенка збиралися вбивати.

І мені здається, що оцей вкид, оця огида, в якій в принципі атака йшла на незалежних журналістів і на опозиційних депутатів, проукраїнських опозиціонерів, мені здається, що це в рамках того, що зараз відбувається.

Читайте також: Скандал із блогером Івановим дуже сильно наближає нас до Росії — Ігор Рейтерович

Нагадаємо, СБУ спільно з Держбюро розслідувань та Офісом генпрокурора зібрали доказову базу про антиукраїнську діяльність чинного народного депутата Нестора Шуфрича. Йому повідомлено про підозру у державній зраді. Слідчі заявляють, що Шуфрич тісно співпрацював і виконував завдання колишнього заступника секретаря РНБО Володимира Сівковича, який займався координацією російської агентури в Україні. За даними СБУ, одним із основних завдань Шуфрича була підривна діяльність в інформаційній сфері. До того ж Шуфрич наразі є народним депутатом та отримує кошти платників податків та є головою комітету Верховної Ради.

Нагадаємо, блогер Сергій Іванов у своєму «розслідуванні» про нібито проросійську діяльність голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, депутата від «Слуги народу» Данила Гетманцева, зокрема, заявив про причетність українських журналістів Сергія Руденка, Віталія Портникова й Мирослави Барчук до отруєння третього президента України Віктора Ющенка. Інфографіку під назвою «Агенти ФСБ — учасники отруєння Ющенка» показали на перших хвилинах матеріалу про Гетманцева.

Нагадаємо, в ніч на 14 вересня ЗСУ завдали удару за місцем розташування російської ЗРК неподалік Євпаторії в тимчасово окупованому Криму. Це може говорити про неготовність сил ППО РФ відбивати українські атаки. Про це йдеться у звіті ISW. Повідомляється, що напередодні СБУ та ВМС України провели операцію, під час якої під Євпаторією було знищено російський комплекс С-400 «Тріумф». Українські сили завдали удару по радару та антенам системи С-400 за допомогою дронів, а потім знищили пускові комплекси двома крилатими ракетами «Нептун».

На геолокованих кадрах, опублікованих 14 вересня, видно вибух недалеко від Євпаторії та наступні клуби диму у цьому районі. За словами голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Івана Тимочко, потужності росіян зараз не дозволяють відновити комплекс протиповітряної оборони, який був знищений у ніч на 14 вересня.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS