Тетяна Трощинська
У військовій теорії те, що роблять ЗСУ під час контрнаступу, вважається неможливим — Євген Дикий
Яка ситуація наразі на фронті, де Збройні сили України пішли у наступ? Чому не можна міряти звільнення територій по кілометрах? Що показав «путч Пригожина»? Чи має їхати президент України на саміт НАТО і що робити з армійською корупцією?
Ведучі1
Гості1
Про все це ми поговорили з ветераном російсько-української війни, військово-політичним експертом і директором Національного антарктичного центру Євгеном Диким.
«У районі Кремінної ми свідомо дозволяємо росіянам наступати»
Євген Дикий: По напрямках взагалі все добре. Є тільки один напрямок, де ми цілком свідомо дозволяємо росіянам трошки ще понаступати, повитрачати свої сили на це — в районі Кремінної.
- Напрямок Кремінна-Лиман — це єдина частина фронту, де росіяни ще намагаються атакувати, але вони реально розуміють, що шансів на справжній наступ на Лиман у них нема.
Вони відчайдушно намагаються відтягнути туди наші резерви, а ми не ведемося. Тому ми дозволяємо їм там трохи наступати і не перекидаємо туди додаткові сили. Їх там стримують силами тих частин, які і до того там стояли.
А по всьому іншому фронту — від берегів колишнього Каховського водосховища і до Бахмута — всюди ми в наступі. Причому в наступі щодня, безперервно і зупинити цей наступ росіянам не вдається. Вдається тільки уповільнити.
- Зробити так, щоб хоч на одній з ділянок наш наступ зупинився, їм поки не вдалося зовсім.
Це і називається перехоплення стратегічної ініціативи. У наступі — ми, це вони реагують на те, що ми робимо, а не навпаки.
Читайте також: Українські військові перехопили ініціативу і просуваються під Бахмутом — Міноборони
«Не можна міряти звільнення лінійно, по кілометрах»
Євген Дикий: Останнім часом заголовки у ЗМІ розділилися на дві складові: є заголовки про те, що ми наступаємо і про те, що ми повільно наступаємо. Причому друга група заголовків, на жаль, домінує у західній пресі. Хоча, проаналізувавши публікації у цих ЗМІ, можу сказати, що жодну з цих публікацій не писав професійний військовий. Наприклад, один професор політології з Гарварду, який війну бачив тільки по телевізору, пише, що такими темпами звільняти свої території ми будемо 16 років. Він взяв цифри нашого просування за попередній тиждень, взяв калькулятор і розділив площу окупованої території на те, що ми звільнили. І вийшло щось абсолютно відірване від життя.
Люди, які так рахують, абсолютно не розуміють, що кілометри на війні дуже різні. Війська завжди тримають фронт, а далі – пустка.
- Зараз ми — на тих кілометрах, де один кілометр можна проходити місяцями.
На війні бувають п’ять кілометрів, які не пройдеш і за дев’ять років. А бувають 500 км, які після цього долаються за день.
- Ми зараз зубами прогризаємо ешелоновану лінію оборони росіян, а далі за нею нас чекає незахищений тил.
Тому ті розрахунки з калькулятором — ні про що. Ми не звільнимо цю територію лінійно. Ми або її проламаємо і далі рахунок піде на лічені дні, або ми її не проламаємо і тоді буде зовсім інші історія.
Читайте також: Залужний про контрнаступ: «Це не шоу, кожен метр дається кров’ю»
«У військовій теорії те, що роблять наші ЗСУ, вважається неможливим»
Євген Дикий: Всім на фронті було очевидно, що така операція зі звільнення окупованих частини України, яка була на Харківщині, вже не повториться, тому що немає ефекту несподіванки. Рівно скільки місяців ми збирали сили на цей наступ, рівно стільки місяців ворог готувався його відбивати. І будував три лінії оборони, і продумував, як саме вони себе на цих лініях будуть вести. Але я дуже радію тому, що я зараз бачу у наших збройних силах.
- Ми явно вивчили уроки Херсону, що ніхто вже не намагається з шашкою прорвати три лінії оборони, а навпаки — ворога дуже обережно і дуже ретельно розбирають на запчастини.
І я вже не розкрию секрети командування, коли скажу, що не стоїть задача десь в одному місці пройти всі три лінії оборони. Стоїть задача — повністю демонтувати першу лінію оборони, і так само широким фронтом вийти до другої.
Робиться це в умовах, у яких жодна з армій наших союзників не робила. У військовій теорії те, що роблять наші ЗСУ, вважається неможливим.
- Жодна з армій наших союзників ніколи не починала великі наступи, не маючи абсолютної переваги у повітрі і не маючи хоча б паритету по артилерії.
Співвідношення сил і засобів на фронті
Євген Дикий: По авіації ворог переважає нас у десять разів. По артилерії перевага ворога — у 3-5 разів, щоправда, кількісна. По якості інша історія. По бронетехніці ми зараз виходимо на паритет, але не тому, що нам багато дали, а тому, що ми багато знищили їхньої. Єдине, по чому у нас є перевага — це по особовому складу.
«Недопутч Пригожина показав, що король голий і немає ніякої великої Росії»
Євген Дикий: Цей недопутч, з одного боку, нас розчарував тим, що це все добре, але мало. Якби цей бунт тривав ще кілька днів, він би прямо зараз відбився на перебігу війни. Оскільки це тривало кілька годин, на фронті це не відбилося зовсім.
Але, з іншого боку, трохи пізніше у часовій перспективі це відіб’ється фантастично, тому що стався тектонічний зсув у мізках росіян. Пригожин взяв на себе роль хлопчика, який показав, що король голий, що колос не просто на глиняних ногах, а ці ноги вже давно посохли і потріскалися.
- Росіяни тепер побачили, чим насправді є Росія, і вони в шоці.
Вони усвідомили, що їхня держава — така велика і страшна, яка десятиліттями тренувалася в репресіях, може ці репресії застосовувати тільки на мирних громадянах. А невелика купка людей зі зброєю може просто вийти і нагнути цю державу, як хоче. В цей час Путін тікає з Москви до Пітера і через Лукашенка вступає у перемовини та дарує всім помилування. Міф про «велику Росію» розвіявся.
Саміт НАТО у липні — чи має їхати президент?
Євген Дикий: Якщо НАТО не готове дати нам остаточну відповідь про членство, немає чого перед ними витанцьовувати. Ми зараз не у тому становищі, де треба ходити і просити. Нам більше не цікаві обіцянки. Наш президент зараз, у першу чергу, Верховний Головнокомандувач воюючої армії. Єдиної воюючої армії, яка кинули виклик Росії, і єдиної воюючої армії, яка наразі захищає собою всю Європу. Тому йому є сенс туди їхати як рівному, а як прохачу йому туди їхати сенсу нема.
Читайте також: Місце України в НАТО — меседж, з яким Ґітанас Науседа прибув до Києва
Корупція на війні — історія одеського воєнкома
Євген Дикий: Прямо посеред війни людина, яка утримує середню зарплату, раптом купує нерухомість у далеко не найдешевшій країні Європи. Намагається це якось пояснити бізнесом дружини, але, якщо подивитися податкові декларації бізнесу дружини, то там теж не складається. (Голова Одеського територіального центру комплектування Євген Борисов, у якого журналісти знайшли незадекларовану нерухомість в Іспанії, вже звільнений з посади — прим. ред.).
Класична ситуація: людина робить покупки, які завідомо на порядки перевищують її офіційні доходи, не може пояснити, звідки ці гроші взялися, і одночасно обіймає посаду, де від цієї людини залежить доля багатьох інших людей. Від нього залежить те, хто піде на фронт, а хто — ні, а зараз це питання життя і смерті, і раптом у цієї людини з’являється стільки грошей, що їх доводиться вже виводити в Іспанію. Ситуація однозначна і звична для нас.
Але далі починається щось геть ненормальне. Починається те, що армійська система спробувала його «відмазати», і, як на мене, саме це — найважливіше в цій історії.
- Те, що у цього воєнкома виявилися гроші, походження яких він не може пояснити, і те, що це викликало суспільний скандал, це нормально. Ненормально те, що Міністерство оборони вирішило його прикрити.
Коли заявили те, що службова перевірка не виявила жодних порушень і він продовжує працювати, це означає, що він не один такий. Що є ціла вертикаль корупційної системи воюючої армії, що є люди в «пікселі» на тилових позиціях, які займають абсолютно непатріотичну позицію. Їм, як кажуть, «поперла карта», і у них вистачило нахабства не здавати того, хто вже спалився.
- Оце найстрашніше — коли вже виявленого негідника система нахабно бере під захист і не віддає.
З одного боку, дуже добре, що на це відреагував Верховний Головнокомандувач, але дуже погано, що довелося це вирішувати аж на такому рівні.
Це для нас має бути дуже важливими сигналом. Тому що, коли ми зараз говоримо «Вірю в ЗСУ», ми маємо на увазі хлопців і дівчат на фронті. І ця віра не має поширюватися на всю цю тилову генеральську наволоч.
Нагадаємо, що, згідно заяв Генштабу, українські військові на Бахмутському напрямку ведуть наступ широким фронтом.
А станом на ранок 1 липня втрати російських військ та їхніх найманців в Україні становлять близько 228 870. Упродовж минулої доби українські захисники ліквідували щонайменше 530 російських окупантів.
Раніше повідомлялося, що на тлі успішних бойових дій Сил оборони частішають випадки дезертирства росіян.
Читайте також: Більше зруйнованого міста, ніж Лиман, я ще не бачив — журналіст
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
