Дмитро Бєлобров
Було абсолютне відчуття співпричетності. Фільм подивилися люди, які не ходять на фестивалі — про онлайн формат Docudays
Цього року у зв’язку з карантином 17 Docudays UA був проведений онлайн. Фестиваль документального кіно тривав з 24 квітня до 3 травня.
Фестиваль Docudays назвав переможців.Поспілкувалися про це з Дарією Бадьор, членкинею жюрі фестивалю Docudays.ua, кінокритикинею та режисеркою фільму, який отримав головну нагороду, Іриною Цілик.
Дарія Бадьор: Єдине, чого не вистачало — це відчуття великого екрану, обговорення наживо. Під час карантину потрібно дбати про безпеку, тому онлайн-фестиваль — це хороший вихід.
Якщо фільм хороший, то він спрацює на будь-якому екрані, тому я не бачу в цьому великої проблеми. Всі фільми, які я подивилась, працювали так само і на маленькому екрані. Я раджу звернути увагу на фільми основного конкурсу — це 9 фільмів, які перегукуються один з одним.
Ірина Цілик: Коли твій фільм бере участь в онлайн-фестивалі десь у Данії, то немає відчуття, як все це минуло — не було фідбеку, відчуття того, як реагували глядачі. В Україні я була налаштована досить скептично на цю прем’єру — в кінотеатрі зовсім інша енергія. Ці 24 години, поки наш фільм був доступний, я отримувала безліч повідомлень і не встигала на все це реагувати. Було абсолютне відчуття співпричетності. Я була у себе вдома, але відчувала величезну колективну силу, яка десь там дивиться наш фільм. Було відчуття, що фільм подивилися люди, які не ходять на фестивалі і фільм вийшов за межі бульбашки.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.
