Для мене це величезний аванс і відповідальність — Ахтем Сеітаблаєв про премію Стуса

Анастасія Горпінченко: Днями ви стали лауреатом премії імені Василя Стуса. Що значить для вас ця нагорода?

Ахтем Сеітаблаєв: Відповідальність, якщо одним словом. Це було для мене дуже великою несподіванкою. Не знаю, чи цілком я розумію, що це для мене. Знаю, хто був лауреатом цієї премії до мене і багато чого про долю Василя Стуса. Для мене це величезний аванс і величезна відповідальність.

Євген Савватєєв: Чому Василь Стус як герой української історії важливий і актуальний сьогодні?

Ахтем Сеітаблаєв: Коли ми живемо у мирний час, то можливо до постатей, які уособлюють безкомпромісне ставлення до несправедливості, проявів тиску на людину, зазвичай ставляться як до казкових або міфічних, надто патріотичних героїв. Зазвичай так кажуть люди, які, на жаль, з одного боку і, на щастя, з іншого, ніколи не втрачали ні на війні, ні під час цих трагічних випробувань, які зараз проходить Україна через російсько-українську війну.

Такі постаті, як Василь Стус, показують нам, що й одна людина іноді може бути форпостом. Уявляючи, через що пройшов він, розумієш, що твої негаразди сьогодні — легкий каприз. У житті кожної людини дуже важливо мати певні маяки прикладу мужності, на який ти хочеш рівнятися.

Євген Савватєєв: Наскільки складно було вжитися в роль Василя Стуса?

Ахтем Сеітаблаєв: Я досі не подивився цю стрічку, хоча отримав за неї премію «Телетріумф» свого часу. Я не дивився фільм тому, що мені страшно, бо я не знав, як грати. Режисер зробив все, що від нього залежало, щоб мене заспокоїти, підтримував мене. Я намагався грати живу людину — з болем, мрією, почуттями, емоціями.

Я дізнався про Василя Стуса, коли приїхав в Україну навчатись в Київ на відділення режисури. Спочатку почув про нього як про політв’язня і тільки потім як про поета.

Потім потроху почав читати його поезію, мені дуже допомогли мої колеги: актори з «Київського академічного театру драми й комедії на лівому березі Дніпра». Напевно, його поезію ні з чим не сплутати.

Євген Савватєєв: Ваше ставлення до нових правил кінопремії «Оскар»?

Ахтем Сеітаблаєв: Вони просто закріпили правилами ту формулу, яка давно працює в самому Голлівуді. Не бачу нічого поганого. Я доволі уважно читав нові правила, і там немає жодного, обов’язкового до виконання. Це радять зробити. Не бачу тут ніякої катастрофи.

Анастасія Горпінченко: Щодо українських претендентів на кінопремію Оскар, то зараз визначаються серед трьох картин: «Атлантида», «Мої думки тихі», «Земля блакитна, ніби апельсин». Який серед них ваш фаворит?

Ахтем Сеітаблаєв: Дві з цих стрічок я бачив, «Атлантиду» ще ні. Стрічка Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» вже перемогла на кінофестивалі «Санденс». Мені дуже подобається стрічка «Мої думки тихі». Там надзвичайно елегантний гумор, надзвичайно елегантно розказана історія. Я радію цьому складному вибору Українського Оскарівського комітету. Мені чомусь здається, що це буде «Атлантида».

Читайте також: До дня народження Лесі Українки Сеітаблаєв покаже п’єсу «Лісова пісня» кримськотатарською мовою

Повну розмову слухайте в аудіофайлі.

Довідка

Премія імені Василя Стуса була заснована 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком (1928-2014).

Її щороку вручають літераторам, митцям, режисерам, музикантам, культурним менеджерам за внесок в українську культуру й стійкість громадянської позиції.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS