Про те, що було у розмові та про ставлення українців до нової влади, поговорили з науковим директором Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Олексієм Гаранєм.
Насправді, вам ніхто не зможе чітко сказати, що обговорили президенти і в якому контексті. Тобто це закрита розмова. Згадано теми, які піднімалися, але ми можемо лише здогадуватися, в якому ключі і як ця розмова відбулася. Тому висновки можуть бути як позитивні, так і негативні.
Якщо ми порівняємо дипломатію Зеленського з дипломатією Порошенка, то після 2014 року українська дипломатія та українське керівництво зробило висновок, що мати розмови сам на сам з Путіним – це завжди небезпечно.
Після 2014 року українська дипломатія та українське керівництво зробило висновок, що мати розмови сам на сам з Путіним – це завжди небезпечно
Тому акцент завжди робився на те, що так чи інакше мають бути присутніми і наші міжнародні партнери. Тобто, навіть якщо ця розмова відбувається в телефонному режимі або в відео форматі, щоб до цього підключалися наші західні партнери. У Зеленського інший підхід, який полягає в тому, що я можу говорити з Путіним сам на сам, я можу його переконувати, йти на поступки. Наскільки це виправдано? Сказати важко. Наприклад, до обміну полоненими наші західні партнери не були підключені і оцінки того, що відбулося, досить різні. Сам Зеленський, звичайно, наголошує на тому, що це був успіх, значна частина населення теж вважає, але експерти говорять, що Україна в цьому процесі обміну полоненими поступилася рядом важливих позицій. Ми віддали і тих, кого не варто було віддавати, а приберегти для майбутніх обмінів.
Так само і в нинішній ситуації: результати вчорашньої розмови ми побачимо вже після 9 грудня. І це все нас має насторожувати, що ми не знаємо переговорних позицій, з якими їде українська команда до Парижу. Там на місці можуть виникнути якісь речі, несподівані не тільки для нас – для широкого загалу, а й для команди Зеленського також. Тому що як раз один з підходів Путіна на переговорах полягає в тому, що він часто може виступити з якимись несподіваними пропозиціями. В цьому полягають великі небезпеки.
На 15% знизилася кількість громадян, які вважають, що країна рухається в правильному напрямку. Тут є і загальна динаміка, але є і особливості. Тобто загальне правило полягає в тому, що спочатку, після обрання нового президента, підходи українських громадян є дуже оптимістичними. А потім починається поступове розчарування. І поступово починається падіння рейтингів довіри. Тому, з одного боку, є загальна тенденція, але все-таки дійсно цифри помінялися дуже серйозно. Тому що після виборів 50% вважали напрямок руху правильним, а зараз лише 36%. А зросли цифри тих, хто вважає, що Україна рухається в неправильному напрямку. Тоді це було 23%, а зараз вже 39%. Це дуже серйозні статистичні зміни. Хоча, заради об’єктивності, ми маємо сказати, що ці цифри людей, які вважають, що Україна рухається в правильному напрямі, набагато вище, ніж те, що було в серпні 2018 року. Бо тоді лише 11% вважало, що країна рухається в правильному напрямі.
Більше постраждала довіра до Верховної Ради. Якщо в серпні було більше тих, хто задоволений діяльністю Верховної Ради, яка тоді ще навіть не почала свою роботу, а зараз більшість громадян не задоволені тим, як працює Верховна Рада – 47%. Але цифри тих, хто позитивно оцінює діяльність президента Зеленського і його команди, високі – 62%.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.