Обсервація суттєво відрізняється від карантину — інфекціоніст

Гість студії — Володимир Курпіта, лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук фахівець з питань громадського здоров’я.

Єлизавета Цареградська: Яка, станом на сьогодні, ситуація з коронавірусом?

Володимир Курпіта: Проблема цього вірусу [полягає] у тому, що він виник у найбільш густонаселеній провінції Китаю, у місті Ухань 11 млн населення, це чверть України. Важкі випадки вірусу трапляються, але лише у 20 відсотків пацієнтів. Усі інші переносять захворювання у легкій формі. Зараз вивчають, як вірус буде рухатись і що він спричиняє. Вживаються додаткові заходи щодо обсервації й карантинних заходів, тому що незрозуміло, яким чином вірус потрапив і наскільки швидко він може облетіти всю землю.

Єлизавета Цареградська: Поясніть, що таке обсервація і чим вона відрізняється від карантину?

Володимир Курпіта: Карантин — це обмежувальні заходи в тому випадку, якщо на території виявлено випадки особливо небезпечної або небезпечної інфекції. Для цього можна запровадити карантин. Обсервація — це місце, куди розміщують здорових людей, які потенційно могли бути в контакті з цим вірусом. У цьому і є суттєва різниця — якщо для карантину запроваджуються заходи для всіх, хто живе на цій території, то обсервація тільки для тих людей, які були у контакті. У Нових Санжарах зараз використовується такий метод, як обсервація.

Богдан Хворостяний: Наскільки можна назвати ситуацію з коронавірусом у світі контрольованою?

Володимир Курпіта: Як і будь-який новий вірус, він не є повністю контрольований через те, що ми не знаємо, яким чином його контролювати. Запроваджуються загальні заходи стосовно того, щоби стримати поширення. Одним із таких заходів є обмеження на пересування, що було зроблено в Китаї. Зменшення кількості масових зібрань громадян — тому що це ризик зараження, як в Італії.