Журналіст Сергій Стуканов розповів про свій досвід переїзду з Донеччини і надії на звільнення всіх українських міст.
Сергій Стуканов: 3 липня 2014 року я вирушив до Києва. Тоді була надія, що АТО буде успішним, досить динамічно зменшувалась територія, яку контролювали бойовики. Десь до середини серпня були сподівання, але потім росіяни ввели військовий контингент, що призвело до низки поразок армії та «Іловайського котла». Після Дня Незалежності стало зрозуміло, що ситуація заморозиться, довелось думати, де знайти себе в новому житті.
Євген Савватєєв: Як змінилось ставлення до переселенців, якщо порівнювати липень 2014 року і липень 2020 років?
Сергій Стуканов: Тоді, у 2014 році, виїжджали одночасно сотні тисяч людей. Були дві паралельні тенденції. З одного боку, в багатьох містах з’явились волонтери та ініціативи, які допомагали переселенцям. Протилежною тенденцією було те, що почали з’являтись фейки про переселенців, які мало не сепаратисти, люди відмовлялися здавати їм житло в оренду.
Анастасія Горпінченко: Як ви оцінюєте хвилю хейту в соцмережах щодо спрощеного вступу для абітурієнтів з окупованих територій?
Сергій Стуканов: Росії вдалося створити враження, що донеччани, луганчани у більшості своїй підтримали окупацію. Це безперечно сумно. Не всі усвідомлюють, як буде відбуватись повернення цих регіонів. Доведеться співіснувати, шукати якісь юридичні формули. Те, що це сприймається багатьма негативно не може викликати нічого, крім суму. Я думаю, тут виявились певні прогалини в нашому інформаційному просторі, в сприйнятті цього конфлікту. Потрібно активніше працювати в цьому напрямку.
Євген Савватєєв: Наскільки серед ваших колег є розуміння того, що відбувається на Донбасі?
Сергій Стуканов: Серед притомних людей, які відстоюють позицію України в цій війні, мені здається що розбіжностей не може бути. Донбас — це окупований Росією край. Разом з тим Росія всіляко маскує його під місцеві ініціативи: спочатку під трактористів, які пішли в ополчення, сьогодні показує нібито суцільну підтримку Донбасу, хоча підтримка досягається терором.
Ця замаскована під так звані «республіки» окупація мало чим відрізняється від окупацій, які ми бачили у 20 сторіччі. Ми насправді 30 років тому і тут всі жили фактично під окупацією, тоді вона маскувалася під українсько-радянську соціалістичну республіку, яка існувала майже 70 років.
Тоді теж удавали ніби пролетаріат України виступив проти буржуазії й утворив державу селян і пролетаріату. По факту ж це була та сама окупація з терором, пригнобленням, знищенням всіх, хто був не згодний. На щастя, це завершилося. Російська імперія похитнулася, що дало низці народів ступити в ЄС і НАТО. Ми забарились. Російська імперія оговталась і схопила нас з п’яти. Крим і Донбас — це спроби повернутись до того стану, який був 30 років тому. Я переконаний, що ми не дамо їм більше ні метра нашої території. З іншого боку, дочекаємося моменту, коли знову у Кремля будуть певні економічні й політичні негаразди, тоді зможемо деокупувати наші території.
Повну розмову слухайте в аудіофайлі.