Риторику примирення Росія сприймає як слабкість, як риторику лохів, яких треба «мочити у сортирах» — Марія Берлінська

Анастасія Горпінченко: Як ви згадуєте ці дні Майдану через шість років?

Марія Берлінська: Я намагаюся не згадувати. Хоча я пам’ятаю кожен день і доволі свіжа пам’ять навіть погодинно цих останніх трьох днів, але я намагаюся емоційно не згадувати. Тобто намагаюся емоційно не впускати в себе те відчуття, щоб це не зруйнувало теперішнє. Я намагаюся не впустити в себе «Плине кача по Тисині…», не впустити в себе кадри трун, які несуть, розстрілів, всього цього страху і… ненависть.

Анастасія Горпінченко: Якщо аналізувати ці шість років, що змінилося в країні з основного, що ви можете виокремити? І що не змінилося, а думалося, що зміниться після Революції Гідності?

Марія Берлінська: Нам здавалося, що Революція – це найскладніше, але виявилося, що там було найпростіше, тому що там було зрозуміло, хто по одну сторону барикад, а хто – по іншу.

Нам здавалося, що Революція – це найскладніше, але виявилося, що там було найпростіше, тому що там було зрозуміло, хто по одну сторону барикад, а хто – по іншу.

Анастасія Горпінченко: Чи є якісь болючі моменти, які зараз сприймаються вкрай різко? Які зараз ви б точно не хотіли бачити?

Марія Берлінська: Такого багато. Наприклад, так звана риторика примирення, яка зараз дуже активно проштовхується з боку правлячої політсили. Це або дурість, або підлість, бо, насправді неможливо ні про що домовитися з Росією. Ніколи і ні про що. Щоб у цьому переконатися, треба відкрити підручник історії десь приблизно з середини XVII століття, коли Богдан Хмельницький підписав те, що потім визначило історію на добрих 300 і більше років, і переконатися, що вся історія взаємин України і Росії – це історія постійного приниження українців, підлості, ударів у спину, вбивств, тортур, сталінських таборів, «розстріляного відродження», вбитого на Колимі Стуса. І це ніколи не припиниться.

Анастасія Горпінченко: Щодо останніх боїв під Золотим, Володимир Зеленський зайняв таку позицію, що це нібито була провокація для того, аби зірвати зустріч у нормандському форматі. Це дійсно провокація чи звичайна політика Росії, на вашу думку?

Марія Берлінська: Це дуже добре відпрацьований з точки зору професіоналізму елемент гібридної війни. У нас річниця. Для багатьох людей – це боляче, це спогади, адже це річниця не тільки Майдану, а й Дебальцевого. І у цей момент з Кремля надходить вказівка обстрілювати. І все – суспільство знову починає бути розколотим, у суспільстві знову починає підійматися градус ненависті, зокрема, і до чинного президента з його «бантиками» про провокації.

Анастасія Горпінченко: Але, справедливості заради, градус ненависті підіймається у частини суспільства, якої, певно, не торкнулася війна, бо якийсь відсоток хоче миру і втомився від війни.

Марія Берлінська: Найбільше втомилися від війни якраз ті, хто ніяк до війни не був причетний і не є причетним. Це ті люди, які кажуть: «Ми вас туди не посилали». Коли мені кажуть, що ми вас туди не посилали, посилаю я.

Найбільше втомилися від війни якраз ті, хто ніяк до війни не був причетний і не є причетним.

Я розумію, що президент – це фігура, яка має бути компромісною і має бути президентом для всіх, і так чи інакше, представляти точку зору всіх громадян. але ми маємо запам’ятати на генетичному рівні: Росія – це країна, яка вбивала, вбиває і буде нас вбивати.

Ми маємо запам’ятати на генетичному рівні: Росія – це країна, яка вбивала, вбиває і буде нас вбивати.

З Кремлем ні про що не можна домовитися мирним способом, Росія поважає тільки силу. Риторику примирення Росія сприймає як слабкість, як риторику лохів, як казав Путін, яких треба «мочить у сортирах».

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.