facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Українські герої. Кіборг Капелан з Одеси, що не торкався зброї

37-річний одесит Олександр Пастух довго не міг отримати дозвіл від військомату, щоб піти на війну. Чоловік хотів, щоб у кіборгів в Донецькому аеропорті був свій духівник

1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

20150226_152412[1]
37-річний одесит Олександр Пастух довго не міг отримати дозвіл від військомату, щоб піти на війну. Чоловік хотів, щоб у кіборгів в Донецькому аеропорті був свій духівник. Так Олександр отримав позивний Капелан. На території терміналу Олександр знаходився з 19 грудня.

За цей час він бачив багато, у тому числі згадує “веселі” моменти:

Был ближний бой, мы даже слышали, как они общаются друг с другом, на повышенных тонах, маты, по пояс были раздеты, могли между собой в перестрелки играть, наши бойцы говорили им “спрячьтесь”, то есть даже в этом наши бойцы проявляли благородство …танки это уже было 13 января.

Я был уверен, что Бог будет меня хранить, потому что он меня туда послал, в момент когда я находился у нас не было ни одного 200-го, потом уже вывезли, по численности никто не озвучивает, командир вместе со мной выезжал, у него была контузия, 4 километра мы были под обстрелом, но ни один снаряд не попал. Питались очень плохо, я там очень похудел, но даже не хотелось, у меня не было обмороков. У меня вопрос с ногами, надо долечить, может быть осложнение.

Як тільки Олександр зможе знову нормально пересуватись, він одразу ж повернеться в зону бойових дії. Чоловік вважає, що на війні вкрай не вистачає духівників, які просто необхідні у зоні конфліктів

«Я делал всё только не стреляю… Оружие мог держать только не стрелял. Мне ребята задавали вопрос. Я им сказал, если на самом деле ваша жизнь будет подвергаться опасности, я возьму оружие, но я знаю, что Бог этого не допустит. Я понимал, что им это надо, но хотел это от них услышать и они мне говорили что с нами Бог. Я подходил говорил можно с нами помолиться. Когда я приехал командир вышки искренне к этому отнесся. Когда он столкнулся, он сказал что я им сильно нужен. Я хочу быть вместе с вами в бою, поднести патроны, автомат.

Моя задача была духовная поддержка, помощь доктору, баррикады усилить, заложить окно. В горячих точках люди как никогда открыты и доступны. Эта искренность присуща моему украинскому народу. Я им всегда говорю, что для меня честь быть с вами. Я себе не позволял стрелять, не потому что грех, а потому что моя цель там поддержать духовно и если бы я начал стрелять моя роль бы иначе воспринималась. Это всё равно что доктор.»

Олександр розуміє, що Одеса – одне з перших міст, що цікавить агресора. Чоловік давно втратив батьків і немає родини, але відчуває підтримку друзів-одеситів. В той же час каже, що з 2 травня Одеса знаходиться під прицілом.

Тогда была реальная провокация, хотели сломить, это тот момент когда одесситы не сломались, мы показали, что мы молодцы. Я понимаю, что среди нас есть предатели, которые коломутят за деньги. Нет никакой стратегии, одни сплошные вопросы, у тебя даже нет примерных чисел, хочется, чтобы это скорее закончилось, но даже непонятно, что мы делаем стратегически, они понятно, чем занимаются и чего хотят», – розповів наш герой.

Зараз Олександру потрібна допомога кожного з нас, щоб відновити своє здоров’я та продовжити свою справу у допомозі військовим.
Гроші для допомоги можна перерахувати на картку

5457 0822 8007 0785 (ПриватБанк)

На ім’я Бушняга Татьяна

Віра Запорожець з Одеси для Громадського радіо

Програма «Українські герої» на «Громадському радіо» підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Поділитися

Може бути цікаво

Чому фіксація позасудових страт Моніторинговою місією ООН — це важливо

Чому фіксація позасудових страт Моніторинговою місією ООН — це важливо

Навіщо росіяни просувають тезу про «повторний наступ на Харків»: розповідає дослідниця дезінформації

Навіщо росіяни просувають тезу про «повторний наступ на Харків»: розповідає дослідниця дезінформації

Якщо демобілізації не буде, воюватимемо, доки не закінчимося — Мрачник

Якщо демобілізації не буде, воюватимемо, доки не закінчимося — Мрачник