Українські герої. Мізінов Вадим

Вадиму Мізінову 18 років. Він був на Майдані з перших днів, брав участь у другій сотні Самооборони, потім пішов в добровольчий батальйон «Айдар». Потрапив під танковий обстріл. Отримав поранення в руку, шию, обличчя, вибило щелепу. Історія Вадима – частина проекту “Громадського радіо” для поранених  та про поранених  українських героїв.

Лариса Мудрак: Сьогодні зі мною в студії – волонтер, відомий український дизайнер, директор Дому моди РІТО,  Тетяна Абрамова. Вона в госпіталі з травня 2014 року. Тетяна погодилась разом з нами розказати про поранених українських героїв про те, що вони пережили, як їх лікували в Київському військовому шпиталі і як вони почувають себе зараз. Сьогодні наша розмова разом з пані Тетяною про Вадима Мізінова. Чи ви пам’ятаєте його, коли він з’явився в госпіталі, Таню?

Тетяна Абрамова: Він один з перших, хто з’явився в госпіталі. І Вадік взагалі така дуже цікава, так би мовити, легендарна особистість. Хлопець, який був на Майдані практично з перших днів. Йому 18 років. Емоційний порив і бажання змінити свою країну спонукало його стояти на Майдані з самого початку і стояти до останнього, захищаючи свою країну, своє майбутнє і майбутнє своєї країни. Навіть не задумуючись, він одразу пішов в «Айдар».

Вадька з настільки палаючими очима розповідав про події на Майдані та про усі тяготи, які йому довелось пережити на Сході. Мало того, що він не шкодував жодного дня про своє рішення: покинути усе й піти на війну. Не маючи досвіду тримати автомат в руках, йому довелося вчитися усьому безпосередньо на передовій. Навіть зараз, після того, як його витягли після тяжких поранень, зараз він проходить реабілітацію в себе вдома, у Львові. Велика дяка лікарям, бо у всіх цих хлопців, як правило, тяжкі політравми. Дякую лікарям й хірургам з різних відділень. Ці всі різні травми лікуються паралельно. От у Вадіка теж була полі травма, одна з найскладніших. Травма руки, яку просто чудовий хірург з Донецька йому врятував. Рука була на грані ампутації. Рука, Слава Богу, прижилась, розробляється зараз. Але він вже знову хоче повернутись на передову

Лариса Мудрак: Маємо розказати тепер трохи про нього. Йому 18 років, він абсолютний доброволець з палаючими очима. Доброволець першого взводу батальйону Айдар. З львівськими студентами на Майдан приїхав. Пройшов весь Майдан, брав участь в другій сотні самооборони. Звідти він пішов в Айдар, навіть не заїжджаючи додому.

Щасливі батьки, що дали таке виховання і стрижень дитині. Він отримав поранення 13 серпня потрапив під танковий обстріл, ворог підійшов впритул до розташування взводу. Згадує, що врятувало від загибелі попередження вартового, який побачив наближення танків  й встиг відвести взвод. Всі залишилися живими.  Тоді постраждав найбільше Вадим. З його спогадів, які найбільше засіли в пам’яті: Вадим щоночі  чує  команду вартового, яка лунає набатом в його голові: «Підйом! Танки йдуть вже по асфальту».

Вадим Мізінов: Спершу був на Майдані з різними студентами. Потім вступив в другу сотню самооборони. Потім пішов в батальйон «Айдар». Перший взвод, перше відділення. Командир дуже хороший. На одному з виїздів, в п’ятій годині ранку, в серпні, їхав ворожий танк. Наш бієць вистрілив в танк, а танк вистрілив в нас. Все пам’ятаю. Мене забрали в Харків, зразу після поранення я сам собі надав першу медичну допомогу. Потім підійшла група десантників Національної гвардії. Ми мали зачистити те село.

Лариса Мудрак: Поранення, ми, власне, знаємо і тепер, дякуємо Тані Абрамовій за цю розповідь, руку вдалось врятувати, однак на це пішло майже 3 місяці лікування у Київському військовому шпиталі. А поранення, які отримав Вадим Мізінов тоді були і в руку, шию, обличчя, вибило щелепу.

Спочатку рятували Вадима в Харківському госпіталі, потім перевезли до Києва. У важкому стані перебував майже 3 тижні. Наталя Іванівна, його мама, майже постійно була поруч в Київському шпиталі і по цей день, вона буде вдячна, якщо знайдуться небайдужі, які допоможуть. Її телефон і телефон мами на сайті Громадського радіо і на сайті Українські герої, який покликаний допомагати українським героям все ж таки стати на ноги, бо вони для нас VIP  персони в українській державі. Наша увага, турбота й повага до них не зменшиться ніколи.

Ні після операцій, ні після реабілітацій та виписок з госпіталю. Ми хочемо відчувати цей близький родинний біль і розділити його з тими, хто боровся за незалежність нашої країни. Наші волонтери це знають і ми хочемо, аби це знали всі слухачі громадського радіо. Якщо ви хочете допомогти Вадиму Мізінову, то його історія і контакти на сайті і Громадського Радіо, і на сайті Українські герої. Це  була програма  “Громадського радіо” “Українські герої”.  Її  автор та ведуча – Лариса Мудрак, а зі мною в студії була волонтер, відомий український дизайнер,  директор Дому моди РІТО Тетяна Абрамова.

Ми розповіли Вам про поранених в госпіталі, й  сьогодні наша розповідь була про  Вадима Мізінова.

КОНТАКТИ: Рахунок мами Мізінової Наталі Іванівни 4149-4978-0987-4243

Телефон Наталі Іванівни +38(067)7520027

Проект “Громадського радіо” для поранених  та про поранених  українських героїв.