Про те, що доброволець Ігор Степанов з Харкова за кілька хвилин отримає медаль «За єдність України», військовий дізнався від нас. У свої 44 роки він мав престижну роботу, але у певний момент ще торік прийшов до військкомату і добровольцем попросився на фронт. Про те, що їхній син, батько і чоловік збирає речі та їде в зону АТО на Донбас, рідні дізналися за кілька днів, – розповідає Ігор Степанов.
У меня была хорошая работа, но сидеть дома дальше я не мог, я не хотел, чтобы это все распространилось по всей Украине, поэтому я здесь…
Разом з іншими 40 бійцями і волонтерами Ігор Степанов цього дня отримав медаль. Якщо сказати за що, боєць відповідає просто: за свою виконану роботу. Його робота сьогодні на війні.
За что дают награды? За то, что сохранил личный состав, научил его тому, что сам умел, за то, что в трудную минуту сделал все, что от тебя зависит…
Такої ж думки про відзнаку і майор міліції Роман Калітін – командир 3 взводу зведеної роти працівників УМВС Полтавської області, що наразі перебуває у Костянтинівці.
Награду дают за хорошую службу. За защиту Родины своей. Я доброволец. И убежден, что Никто, кроме нас!
Нагороду не отримав, але за товаришів щиро радів цього дня військовий Дмитро з Кіровоградщини. У складі 42 Кіровоградського окремого батальйону він майже рік в зоні АТО. Певен: державні нагороди просто так держава не дає.
Такі нагороди треба заслужити. А для цього служити своїй країні всім серцем, всією душею, захищати її кордони, дбати про товариша ….
Більшість бійців чи не в один голос кажуть: тут, на Сході, в зоні бойових дій, їх береже молитва рідних. Сержант Дмитро, що пройшов і Дебальцеве, і Вуглегірськ, це точно знає.
За нас моляться рідні. За мене – дружина, батьки, діти. І я відчуваю силу цієї молитви. Вони чекають на наше повернення додому. І ми обов’язково повернемося.
З-поміж 40 сильних та мужніх чоловіків медаль «За єдність України» отримала і сильна духом жінка – волонтер Наталя Шевченко. Сама з Донецька, сьогодні вона мешкає у Костянтинівці і опікується проблемами переселенців, бо рік тому стала теж переселенкою. Тепер точно знає як допомогти тим, хто опинився у скруті.
Почему я помогаю? Я сама такой же переселенец и решила помогать людям. К нам приходят с разными проблемами: кто за продуктами, кто с жильем, кто за другой помощью. Стараемся помочь каждому.
А найголовніше, чого цього дня бажали один одному – миру на українській землі і якнайшвидшого повернення до рідної домівки.
Наталя Поколенко з Донеччини для програми Українські герої на Громадському радіо
