Українські герої. Сергій Грецький

Я розкажу сьогодні про підполковника Сергія Грецького. Розкажу, хоча після побаченого й почутого з силами збираюсь це зробити вже тиждень. Й щоразу очима впираюсь в його фото, дивлюся в ці майже дитячі розпахнуті великі очі й не можу. Але спробую. Почну так, як спочатку й почали розповідати мені: “Підполковник, у якого немає півголови”. Одне з найстрашніших поранень, яке я бачила за рік волонтертва в госпіталі. Після надважкого порання 2 лютого він дивом дивним вижив. Пережив уже незліченну кількість операцій. Він не просто живий. До нього повернулася пам’ять та свідомість.

“Помню. Ранение в голову осколочное. Был взрыв от снаряда града. Моя задача – готовить личный состав к десантированию. То есть, техника, вооружение. Возле донецкого аэропорта мы были. Обороняли позиции. Так получилось, что… . Там много задач выполняли. Сейчас реабилитация нужна. “

Сергій Грецький – кадровий офіцер 79-ї аеромобільної бригади.  Йому 37 років. Він служив замкомандира 1 батальйону з повітряно-десантної підготовки.

Сергій вже третий місяць лежить в окремій палаті в Київському військовому шпиталі.  Коли я  зайшла в палату, то очі в очі зустрілася з його батьком.  Він сидить поруч із ліжком сина. Він здається суворою скелею, яка не здасться й не підпустить. Вже з перших слів мені було зрозуміло по тону голосу, що він сам військовий.

 

“Родился он в Ленинграде у меня, я же военный 32 года выслуги. В Германии с ним, потом в Полтаву, я был комбатом в артучилище. Потом в училище связи комендантом был. Он учился, а потом решил десантником стать. Он мастер спорта у меня и пошёл в десантники.

Весной 2014 года он ещё был в отпуске в Николаеве. Когда начались все эти события, их начали таскать. Он поехал туда уже пятый раз. Не советую такое переживать даже своим недругам, то, что я переживаю. У него ранение головы – самое тяжёлое, тем более у него здесь шов, для омывки и так далее. При засорении он умрёт… Максимум он становится на 25 – 30 лет. У него жена есть, дочка Настенька  10 лет.”

Василь Васильович Грецький, батько нашого пораненого героя, розповідає про свої відчуття  й свій біль.  Намагається більше розповідати про онуку Наталку, яка разом з дружиною його сина Сергія поїхала на кілька днів провідати домівку в Миколаїв. Потім повернеться й буде знову чергувати біля ліжка свого чоловіка – сина Василя Васильовича. А він сам зможе провідати свою домівку в Полтаві, де з розбитим материнським серцем зараз чекає мати Сергія.

Раніше вдома вони вдвох з дружиною щодня  відстежували по телевізору новини про  війну на Сході. Сергій п’ять разів  виконував там завдання різного ступеню відповідальності. Звичайно, нічого не говорив й не розповідав батькам.  Все дізнавалися з новин. Лише з новин дізналися й про нагроду Сергія за чергове бойове завдання.  Це було у серпні 2014 року.

“Я видел только по телевизору, там была бегущая строка, там стоял президент и строка о вручении орденов Богдана Хмельницкого и вижу там. Это было после возвращения оттуда, после третьего раза.”

Батько важкопораненого героя – Сергія Грецького лише під завершення нашої годинної зустрічі зміг сказати про те, як йог син Сергій отримав важке поранення, коли вибухом йому просто знесло півголови.

“Когда выходили из окружения, во время перемирия. Они стояли, держали высоту, когда попытались их окружить. Командующий попросил стоять до конца. Вот они 6 часов стояли насмерть. После этого исхода, таких как он было 18 человек, и человек 8 остальных…вот такой исход “.

Я  запитала у батька Сергія, що він думає про цю війну. Він відмахнувся від мене, понурив в болісній зажурі голову.

“Наши магнаты свели Степана с Иваном – это моё мнение. “

Василь Васильович Грецький погодився надати свої дані для надання допомоги його важкопораненому синові Сергію.

Телефон батька Сергія – 0962952433

Номер картки в Приватбанку  4149497802973265

Прощаючись з батьком ми знову змогли декілька слів почути й від Сергія.

“Семья помогает сильно и волонтёры. Спасибо им, что они приходят, заходят, спрашивают, что нужно, помогают. В этом плане большое спасибо волонтёрам.”

Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дар’я Куренная. Звукорежисер всіх  програм Українські герої Ігор Онисенко. Історія важкопораненого Сергія Грецького – на сайті Громадського радіо.

 

  Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.