Українські герої. Валентин «Шило»

Кадровий військовий, старший лейтенант, командир роти бойового забезпечення Валентин з позивним «Шило» проходить службу в окремому загоні спеціального призначення Національної гвардії України.

«Кадровий військовий у званні старший лейтенант на сьогоднішній день. Служив у внутрішніх військах, їх реформували, зараз продовжую службу у Національній гвардії України», — розповідає він.

Під час подій на Майдані, був у складі внутрішніх військ, де в урядовому кварталі отримав вогнепальне поранення в руку.

«Коли ми вийшли з Шовковичної на Інституцьку, почув удар дуже сильний в руку, який просто збив мене з ніг. Я подумав, що прилетіла цеглина, але біль була настільки сильна, що я просто не стояв на ногах. Поряд був мій брат, який перший мене підхопив разом з моїм старшиною. Брат сказав, що це вогнепальне поранення, хоча я не побачив ні крові, просто дуже сильно боліла рука», — розповів  Валентин.

Після подій на Майдані внутрішні війська були розформовані і Валентин перейшов на службу до Національної гвардії України, а частину передислокували до Харкова. Варто зазначити, що у Валентина — сім’я військових, адже 2 брати також кадрові військові, а від недавна і дружина нашого героя служить разом з чоловіком.

«Ми переїхали до Харкова з Луганська, частина була передислокована тимчасово. Я був переведений до знов сформованої частини. При цьому ще й призвав дружину на військову службу, бо, знаєте, не бачились. І було прийнято на сімейній нараді рішення. Вона у мене медичний працівник, ми разом навчалися в медичному коледжі, там і познайомилися. Вже разом ми 14 років і тепер разом ще й служимо», — говорить боєць.

Невдовзі після переїзду до Харкова, Валентин вирішив піти до загону спеціального призначення, на що батько героя відреагував по-своєму.

«Коли я сказав, що переводжуся у загін спеціального призначення, то він прямим текстом сказав, він у мене у селі живе: «Якщо переведеться, фірточку проволокою закручу, і щоб ноги його дома не було, хай міняє фамілію». Така була реакція батька на мій перевод. На що я сказав, що блискавка в одне місце двічі не б’є. А вона вдарила тепер в ліву руку тільки через хребет», — пригадує Валентин. 

Через постійні навантаження під час служби, ненормований графік та незручний одяг — екіпіровка вагою понад 40 кілограмів, яку Валентин носив кожного дня — почалися проблеми з хребтом. Під час обстеження лікарі виявили, що на шийному відділі хребта Валентина з’явилася грижа, яку необхідно терміново оперувати, та ставити імплант.

«Коли я пішов за медичною допомогою у свою поліклініку, там мені призначили лікування, яке не давало ніяких результатів. Я взяв направлення на МРТ і у мене було виявлено грижу у шийному відділі хребта, і мені лікарі з частини порекомендували, що саме в Інституті ім. Сітенка я можу зробити операцію. Розміри цієї грижі такі, що консервативне лікування результатів не принесло, а якщо принесло, то це тимчасово, а хочеться скоріше стати в стрій зі своїми товаришами виконувати далі завдання. В результаті таких інтенсивних навантажень, коли в автомобілі доводилося знаходитися по 3-4 суток, і звісно ж, в екіперовці, то, мабуть, зносився між хребцевий диск», — розповів Валентин.

Всі витрати, пов’язані з обстеженням та підготовкою Валентина до операції взяв на себе Інститут ім. Сітенка, де лікується наш герой, та волонтери. Але імплант, який мають поставити Валентину, коштує грошей, яких не має сім’я героя.

Допомогти Валентину ви можете, перерахувавши кошти на картку:

Приватбанк

5218 5722 1138 3893 (Сестра милосердя АТО)

Катерина Кадер з Харкова, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.