Українські герої. Віталій Гранкін

Наш герой, Віталій, до АТО займався встановленням труб та теплопостачанням. З початком бойових дій, він, 45-річний харків’янин, твердо вирішив йти на війну добровольцем і вже 14 травня 2014 року приступив до виконання своїх обов’язків, а через місяць їхню роту відправили в АТО на місце дислокації.

«Уже с 6 июня мы заступили на первый блокпост, и начали двигаться от Волновахи в сторону Иловайска. Под Иловайском начались бои, батальон «Донбасс», другие подразделения. Они пытались пройти в город еще с 10 числа, но у них там было очень сильное укрепление, и нужна была сильная техника»,— зазначив він.

Віталій розповідає про готовність ворожої сторони до бою в той час, коли наші позиції були практично відкриті та беззбройні.

«Та ну откуда! У нас на позиции была одна ЗУ и пушка 40-х годов, на ней было написано «За Родину», а ми закрасили и написали «За Украину», — розповів Віталій.

Ворог оточив їх, зайшовши з тилу. Відступати було нікуди, а бій проводити марно, так як сила противника нараховувала близько 60 одиниць бронетехніки.

«В 6 утра они опять начали стрелять со стороны России. И уже где-то в 13:30 мы увидели большую колону — 50-60 единиц бронетехники. По рации мы передали, что видим большую колону, в ответ мы получили: «Это наши, встречайте!» Они остановились от нас в 100 метрах, начали выстраиваться, но я стразу сказал товарищу, что это не наши, потому что у нас нет столько БМД-шек в Украине, сколько их здесь выехало и они все новенькие. А когда замвзвода вернулся, то сказал, что это не наши. А нас уже окружили: сзади русские, спереди сепаратисты. Нас там 27 человек, а их человек 600», — розповів він.

Далі були безкінечні 68 днів полону, де у Віталія почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Полоненим доводилося розвантажувати боєприпаси, через що на хребті Віталія з’явилися грижі, які потрібно оперувати. Добова порція їжі полоненого — 2 столові ложки каші та шматок хліба. Через такий раціон у Віталія почали проблеми з кишківником.

«В плену непонятно, что ели, непонятно какими руками, ездили и погибших бойцов выкапывали и мирных жителей, которые там по месяцу лежали, а потом на перезахоронения отдавали «Черному тюльпану», жили и спали на бетоне. С желудком проблемы. Я знаю, где болит, а что болит? Это нужно пройти полное обследование, которое в Харькове никто не может сделать бесплатно. Хотя, вроде бы, какой-то закон вышел, что бойцы АТО должны пройти полное, комплексное обследования. Вы мне скажите, где? Я его с удовольствием пройду», — заявив він.

Віталій потребує термінового обстеження організму та лікування хребта. Попередня вартість операції хребтових гриж складає 50 000 гривень, але цих грошей не має сім’я Гранкіних, так як Віталія відмовляються брати на будь-яку роботу. Не зважаючи на заяви чиновників, що демобілізовані бійці АТО можуть пройти комплексне обстеження та безкоштовне лікування для самих бійців це залишається тільки заявами, бо ж насправді амбулаторії лікарень пусті.

Допомогти нашому герою ви можете, перерахувавши кошти на картку Приватбанку  за номером 5168 7420 2596 0257 (Гранкін Віталій Володимирович).

Катерина Кадер з Харкова, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.