Чи мають моральне право російські психотерапевти надавати допомогу українцям?

Говорили про це із психотерапевткою Оксаною Демурою.

Оксана Демура: Про нейтральність психотерапевта чи психотерапевтки важко говорити. Війна — це насилля, ненормальна реальність, з цим треба багато працювати. Усвідомлювати ненормальну реальність дуже складно. Її не потрібно нормалізовувати.

• Учителям, з якими зараз працюю, розказую, що у розмовах з дітьми вони не повинні нормалізовувати події, які відбуваються зараз.

Наші ізраїльські колеги активно діляться з нами власними напрацюваннями. Російські психотерапевти та терапевтки, перебуваючи у рф, теж надають допомогу українцям. Однією з таких терапевток є Людмила Петрановська. Раніше я радила її книги своїм пацієнтам.

• Однак, якщо зрозуміти, що той чи інший фахівець, фахівчиня належать до культури й народу ґвалтівника, чи не буде така психотерапія газлайтингом? Коли тобі ґвалтівник каже, що нічого страшного не відбувається. Усе можна пережити.  Це не зовсім нормально.

Читайте також: Ця війна — наша боротьба за свободу: чому ж може бути посттравматичний синдром?

Знаю, що кілька видавництв, які друкували книги тієї ж Петрановської, думають, чи робити це далі. Ведеться дискусія про витіснення їх з нашого інфопростору. Важливо не викидати зі свідомості момент війни, зламу. Якщо мовити про Петрановську, то її книги, написані до війни, цілком прийнятні. Багато кому вони допомогли. Однак усе, що вона говорить нині та скаже пізніше, я осмислюватиму ретельно і дуже критично. Особливо, якщо інформація стосуватиметься взаємин народів чи з дітьми.

Слухайте також: Україну не має хвилювати, що відбувається з російськими пацієнтами та лікарями — Качурець

 У російського народу серйозна внутрішня травма, тому йому важко ідентифікувати себе  з насильником

Російська історія має багато жахливих моментів. Країна постійно вирощувала диктаторів. У російського народу серйозна внутрішня травма, яку вони не можуть подолати. І чим далі, тим глибша ця травма, тим важче йому ідентифікувати себе з насильником. Тому хтось є у стані заперечення: не бачу, не чую, це фейк. А хтось є у гострій депресії: частішають думки про самогубство.

Читайте також: «Ой, божечки, яке жахіття, ну як ви там?»: психотерапевт розповів, як спілкуватись у ситуації гострого стресу

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Слідкуйте за найоперативнішими оновленнями у Twitter Громадського радіо

Також підписуйтеся на наш Telegram-канал Новини від Громадського радіо

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS