Діти — в зоні найбільшого ризику розвитку ПТСР — психотерапевтка

Не всі і не завжди переживають ПТСР після бойових дій. Чому?

Анастасія Ніжнік: Навколо теми ПТСР внаслідок війни є багато міфів. З однієї сторони, дехто каже, що ПТСР — це щось таке вигадане. Це одна крайність. Інша крайність — що ми всі-всі є травмованими. Правда є в тому, що ПТСР є реальною проблемою, це є розлад, який завдає дуже багато страждань людині, і це є про певні реальні зміни в роботі мозку людини. Це видно навіть на томографії — зона мозку, яка відповідає за тривожність, буде дуже активною.

Але якщо говорити про статистику, то в мирний час приблизно 7% людей мають ПТСР. Якщо ми говоримо про зону бойових дій і людей, які там перебувають, то відсоток тих, у кого може розвитися ПТСР, зростає до 25%. Тобто ми бачимо, що переважна більшість людей не матиме цих наслідків, попри те, що вони зазнають травматичні події. Їхня психіка справиться,вони можуть зцілити ці травми самостійно і далі функціонувати добре.

---

Читайте також: Найкраща профілактика ПТСР — рефлексувати тут і зараз — військова психологиня

---

Проте варто пам’ятати, що ПТСР — це не єдиний можливий наслідок, якщо говорити про травми війни. Спектр посттравматичних проблем є значно ширшим. Зростає кількість людей, в яких розвивається депресія, тривожні розлади, вживання психоактивних речовин. Отже, маємо засвоїти: не у всіх, хто пережив травматичну подію, навіть якусь найжахливішу, буде ПТСР.

• Не у всіх, хто пережив травматичну подію, навіть якусь найжахливішу, буде ПТСР

Групи ризику

Анастасія Ніжнік: Перша однозначна група ризику — це діти. Тому що серед дітей ризик мати ПТСР вищий, і загалом статистика про посттравматичний стресовий розлад є вищою, ніж у дорослих людей, навіть якщо ми говоримо про мирний час. Тому у дітей опірність стресу є меншою, оскільки вони не можуть себе захистити. Відтак важливо, щоб родини, в яких є діти з тих територій, з тих районів, в яких ведуться бойові дії, виїжджали і дбали про безпеку своїх дітей.

Якщо в людини все ж таки розвивається ПТСР, це не значить, що людина слабка. Це значить, що сила удару була занадто велика в цей момент для неї, і в неї не було ресурсів впоратися з цим в цей момент. Навіть дуже витривалі люди інколи мають ПТСР.

Як помітити у себе посттравматичний розлад?

Анастасія Ніжнік: Є ряд дуже чітких критеріїв.

• Перший — це те, що людина пережила травматичну подію.
• Друге — коли людина переживає травматичну подію повторно, коли людину переслідують болючі спогади. Це відбувається неконтрольовано, людина не може вплинути на те, чи з’являються у неї ці спогади, чи ні.
• Третє — від того, що людині боляче переживати це наново, людина починає уникати всього, що може нагадати їй про цю подію. У зовнішньому світі можна, наприклад, уникати місць, де сталася травматична подія. У внутрішньому своєму світі — уникати будь-яких згадок про те, що щось відбулося.
• Четверте — у людини є негативні когнітивні чи емоційні порушення. Це значить,  що люди з ПТСР мають дуже часто почуття провини. Наприклад, почуття сорому, або думку про те, що нікому не можна вірити, що весь світ жорстокий, що у житті більше не буде нічого хорошого.
• П’яте — підвищена тривожність або реактивність. Тобто людина перебуває у постійному стані тривоги. При будь-якому звуку може здригатися, може бути порушений сон, людина може бути надмірно вибухова.

Такий стан триває понад один місяць. І він веде до дуже вираженого дистресу, який заважає людині жити нормально, і людина насправді страждає.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS