facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

До 90% родичів українських полонених бояться публічності й не розуміють, як вона може допомогти — Катриченко

Про обмін, який відбувся 21 вересня і про захиснсиків України, які ще залишаються в полоні говорили з Тетяною Катриченко, координаторкою Медійної ініціативи за права людини.

До 90% родичів українських полонених бояться публічності й не розуміють, як вона може допомогти — Катриченко
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Тетяна Картиченко: Кожен обмін є вдалим. Тому що ми повертаємо громадян України на підконтрольну територію. Кожний обмін має свою ціну. У цього була така. Цей був досить класичним, але й несподіваним. Через кількість, яку нам вдалося повернути й звісно склад. Все склалося найкращим чином. Це ще раз доводить, що нічого немає неможливого.

Якщо говорити про полк «Азов», звільнили, мабуть, десяту частину. Крім того, у полоні залишаються ще й інші підрозділи. Загалом військовослужбовців і цивільних в полоні наразі перебуває близько 8 тисяч людей. Може, й більше. Роботи ще дуже багато. Знаю, що родини «азовців» продовжують боротьбу за звільнення. Навіть ті, рідні яких вчора повернулися з полону. Наразі 5 командирів полку «Азов» вивезли до Туреччини. Вони не зможуть залишити територію цієї країни до закінчення війни. Такі домовленості.

Чи важлива публічність у справі полонених?

Тетяна Картиченко: Немає однозначної відповіді. Завжди є сумніви. Чи треба говорити про полоненого та виділяти його? Це ж може підняти його «ціну». А якщо не говорити, то про нього/неї можуть забути. А якщо щось станеться з цією людиною, ніхто й не помітить. 90% рідних сумніваються щодо публічності.

Родині однозначно варто думати яким чином заявляти про полоненого. Це ж не обов’язково виходити на площі та кричати. Це скоріше про прийняття рішення як діяти далі. На прикладі звільнених «азовців». Так вийшло, що їх обличчя були дуже публічними. Може, вони й не хотіли цього. Але так вже вийшло. Чи спрацювало це при домовленні про обмін? Складно сказати.

Перш ніж публічно оголошувати про полонену людину, обов’язково треба обдумати формат і межі, в яких можна говорити про цю людину.

  • Коли родини мовчать, суспільство не знає та не відчуває, що є така проблема. Мовчати в справі з полоненими — точно не варіант.

Читайте також: Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника


Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Чому Росія досі може продавати крадене українське зерно на міжнародних ринках

Чому Росія досі може продавати крадене українське зерно на міжнародних ринках

«Діти знають, як вижити, але не знають, як скупитись у магазині»: як наставництво допомагає підтримувати дітей без батьківського піклування

«Діти знають, як вижити, але не знають, як скупитись у магазині»: як наставництво допомагає підтримувати дітей без батьківського піклування

«Жах цієї книги у буденності трагедії»: про що «Усі їхні демони» Поліни Кулакової

«Жах цієї книги у буденності трагедії»: про що «Усі їхні демони» Поліни Кулакової

Партнерки військовослужбовців: стигматизація, суспільна ізоляція, недооцінений досвід

Партнерки військовослужбовців: стигматизація, суспільна ізоляція, недооцінений досвід