Коли мама лише контролює, вона знімає свою тривогу, але не допомагає дитині — психотерапевтка

Наталія Простун: Зараз діти переживають сильний стрес. Вони по-іншому переживають, ніж дорослі. Дитина може прекрасно вчитися, чудово себе поводити, слухатися, бути начебто спокійною та усміхненою. Але потім раптом стається внутрішня трагедія, яка може призвести до суїцидальних настроїв. Ми, дорослі, маємо бути дуже уважними до дітей. Тим паче зараз.

• Стан «ніби все ок» не означає, що насправді все в порядку.

Треба бути більш уважними до поведінки дитини, до форми спілкування, яку використовують батьки. Бо іноді вона буває принизливою. Інколи батьки використовують емоційний шантаж, погрози, звинувачення. Все це від тривоги та стресу. Не тому, що не люблять. Вони самі замучені. Починають вимагати у дитини певних кроків і дій. Але й діти вже виснажені. Внутрішнього ресурсу не вистачає вже у всіх.

Діти та вчителі

Наталія Простун: Діти інакше переносять війну. Коли не вистачає ресурсу зовнішнього та внутрішнього, вони опиняються на самоті зі своїм болем. Дитина не знає куди звернутися, до кого піти, кому сказати. В одній школі дитина підійшла до вчителя та сказала: «Мені нестерпно». Це такий заклик по допомогу. Добре, що вона наважилася підійти й про це сказати. Це врятувало її життя. У школах мають бути надійні дорослі. Вчителі повинні казати, що вони поруч. ДПА та ЗНО не важливіші за самих учнів. Діти мають це відчувати. Іноді вдома відкритися складніше.

Ні одна дитина не хоче помирати та закінчувати життя самогубством. Просто вона в розпачі. Якщо вона бачить поруч дорослого, який викликає довіру та відчуття доброти, дитину врятовано.

• Діти шукають в школі людину для довіри. Вчителі мають це знати та обов’язково враховувати.

Діти та батьки

Наталія Простун: Контроль — це поведінковий патерн, який обслуговує тривожність батьків. Мама боїться, тривожиться, хвилюється. І щоб приглушити ці почуття, вона починає контролювати. Коли мама контролює, вона знімає свою тривогу, але не допомагає дитині. Таким чином вона допомагає собі. Підлітки потребують поваги та дружби.

• Бути мамою чи батьком та другом одночасно — це мистецтво.

Якщо бачите, що дитині погано, поговоріть з нею. Спочатку скажіть, що ви бачите, що щось відбувається та те, що ви хочете допомогти. Не контролювати поведінку. А допомогти. Тому що хвилюєтесь. «Як я можу тобі допомогти» — важливе питання у спілкуванні з підлітком.

Читайте також: «Лікує не час, а люди» — психологиня пояснює, як підтримати людину, яка проживає втрату

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS