Люди — не валізи, їх не можна возити, не пояснивши куди — Віола Бурда про українських біженців у Болгарії

Віола Бурда: Сьогодні останній день із 3 місяців, які були визначені болгарським урядом, коли біженців селили на узбережжі в готелях. За проживання кожного біженця готельєрам виплачували 40 євро на добу. За це вони мали годувати людей і надавати все необхідне для проживання. Виконувалось це по-різному: іноді сумлінно, іноді ні. Але в цілому у людей був дах над головою, постійна безкоштовна їжа та море «під боком». Всі знали, що ця програма до 31 травня. А що буде після — ніхто не знав. Навіть в середині травня нічого не було відомо.

Потім віцепрем’єрка Болгарії сказала, що все буде добре та всім, кому необхідне прилаштування, допоможуть його знайти. Буде анкета, яку потрібно заповнити онлайн до 25 травня. За кількістю анкет буде зрозуміло який є попит. Але анкета з’явилася тільки 25 травня. Не 16, 20 або 24 травня. Анонсували новий дедлайн заповнення — 27 травня. Звісно, люди масово кинулися її подавати. Тому була купа технічних проблем. Може, через кількість людей, може та анкета з самого початку такою була. Сама по собі вона дуже складна та незрозуміла. Зрештою, комусь довелося, комусь — ні.

Зараз вже багато людей повертаються в Україну. Просто тому, що вони не можуть зрозуміти, що з ними буде далі. Ми тут говорили з людьми з Херсона, який окупований наразі, з Генічеська, Маріуполя, Харкова. Їм фактично нікуди повертатися зараз. Або повертатися, але в небезпеку.

Що пропонує уряд Болгарії?

Віола Бурда: Спочатку йшлося про те, що вони продовжують платити готельєрам, які хочуть і надалі надавати житло біженцям. Але тепер вони отримуватимуть набагато менше, ніж раніше. Ходили чутки, що біженцям доведеться доплачувати, приблизно 450 євро в місяць за трьох. Але ніхто нічого не пояснює. Другий варіант — північні райони Болгарії. Наскільки я розумію, це гірськолижні курорти. Там взагалі нічого не зрозуміло: що, куди, наскільки, які умови. Про вибір взагалі не йдеться. Везуть й везуть. Уряд написав щось на кшталт такого: «Або ви погоджуєтеся їхати туди, куди ми скажемо, або пишіть відмову». Першими, хто цим обурився, були волонтери. Люди — не валізи, їх не можна возити, не пояснивши куди.

Читайте також: Консультації щодо працевлаштування у країнах ЄС і не тільки: як працює віртуальний центр «Дія.Бізнес»

Якщо людей вивозити у віддалені райони, як вони мають інтегруватися у болгарське суспільство? Як їм знайти роботу? До найближчого місця з роботою їхати годину в одну сторону. Чи є там дитячі садочки? Як вивчити мову?

Люди хочуть працювати, але не мають можливості. У Болгарії насправді не вистачає кваліфікованих кадрів. Багато хто працює в Європі. Цими кадрами могли б бути українці. Але вони не знають мови, уряд не вирішив питання, як визнавати їхні дипломи, незрозуміла ситуація з садочками. Ця вся інфраструктура абсолютно неорганізована. І схоже на те, що цим всім ніхто займатися не хоче. Крім волонтерів.

• Українцям краще повернутися у погану визначеність, війну, ніж залишитися у незрозумілій невизначеності

Читайте також: Що робити, якщо ви вимушені повернутись у звільнене місто?

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS