18.05.2022 10:17

Люди садять городи та варять борщ, коли ще хати димляться — Руслан Горовий про деокуповані селища Київщини

Як кожний із нас може допомогти людям із звільнених від російських окупантів територій?

Ведучі1

Вікторія Єрмолаєва

Гості1

Руслан Горовий

Слухати на подкаст-платформах

Soundcloud

Як слухати Громадське радіо

--:--

Орієнтовний час читання: 2 хвилин

Історія легендарної родини та жінки, яка варить борщ у пічці на місці свого зруйнованого будинку.

Гість — Руслан Горовий, письменник та режисер, який їздить Київщиною з допомогою.

Руслан Горовий: Ми почали пробиватися в ті села, які були щойно звільнено. Так ми опинилися в Кухарях. Це село та низка інших були відрізані від «великої землі». Були підірвані мости по річці Тетерів. Доїхати до них було дуже важко. Першу допомогу до Кухарів ми несли на руках через зруйнований міст. Потім вже знайшли як туди проїхати. Так от — ми просто їздили по вулицях і кричали: «Люди, виходьте».

На одній з вулиць між селищами Калинове та Кухарська Слобода, де був сильний бій і загинуло багато наших хлопців, я побачив як щось рухається. Хоча там не було ні хати, нічого, тільки паркан із сітки-рабиці. Я заглянув за той паркан і побачив пару пенсійного віку. Чоловік і дружина. Володя та Галя. Нам запропонували їжу та допомогу. Хоча ми ж наче з допомогою приїхали. Я запитав де вони живуть. А вони кажуть: «Ми живемо в «Москвічі».

На ньому вони повернулися до селища. До хати, яка згоріла вщент. А тепер там живуть. Я скам’янів. Ця пара має дітей в Києві, але там замало місця. І тому вони вирішили повертатися та відбудовуватися. Живуть в машині, варять борщ у пічці зруйнованого дому.

До цієї родини я вирішив приїжджати знову. Як і до низки інших. Я завжди закликаю до допомоги. Не треба людям хату купувати або давати купу грошей. Є така фраза «Дайте людям вудочку, вони наловлять риби». Якщо кожен візьме під шевство одну-дві сім’ї й буде хоч трошки допомагати, ми дуже швидко відновимось. Люди в селі садять городи, коли ще хати димляться. Бо буде пізно. Такі традиції. Вони живуть так поколіннями.

Поїдьте Київщиною. По селищах. Попитайте людей кому що потрібне. Уявіть, їм треба все. От якщо хтось привезе одне, хтось — інше. Буде набагато простіше всім.