Анастасія Багаліка
Копилів і Бородянку росія бомбардувала з літаків вже після того, як взяла їх під свій контроль — аналітики Truth Hounds
Про воєнні злочини на Київщині говорили з Романом Ковалем, документатором воєнних злочинів, менеджером з комунікацій та Мариною Слободянюк, проєктною менеджеркою та аналітикинею.
Мотижин — невелике село в Бучанському районі приблизно за 40 км від Києва. Окупований російською армією 27 лютого. З населенням у тисячу людей російські військові вбили тут близько 30 цивільних мешканців. 23 березня з власного будинку було викрадено голову Мотижинської сільської ради Ольгу Сухенко, її чоловіка та сина Олександра. На початку квітня, після деокупації Київщини, сім’ю знайшли в братській могилі за селом. До загиблих застосовувалися тортури. Мотижин — важлива точка для російських окупантів. Звідси «градами» стріляли по Бучі, Гостомелю, Києву. Станом на 10 квітня, у Київській області внаслідок російського вторгнення загинули щонайменше 1 187 українці.
Копилів — село Макарівської селищної громади Бучанського району Київської області. Населення становить 1331 осіб. Розташоване на автомагістралі Київ — Чоп.
Бородянка — селище міського типу в Україні з населенням в 13 тисяч осіб. Розташована в Бучанському районі Київської області.
Київська область
Роман Коваль: Після деокупації Київщини ми вирішили не зосереджуватися виключно на Бородянці та Бучі. Ми вирішили займатися місцями, які менш висвітлені. Зі свідчень місцевих ми зробили висновки, що російські війська зайшли в Копилів наприкінці лютого. Вони пройшли колонами через селище. Там не було українських військ. За кілька днів після того на селище було скинуто 9 бомб. Зруйновано будинки, склади зерна. Приблизно така ж ситуація була й в Бородянці. Люди кажуть, що кілька колон російських військових пройшли, а після — почалися масштабні авіаційні обстріли. Природа цих справ однакова. Воєнний злочин — це певна модель поведінки. Вона не залежить від місцевості.
- Накази про бомбардування давалися, наперед знаючи, що тут немає українських військ. Тобто ціль — цивільне населення
Марина Слободянюк: На Київщині стояла велика кількість підрозділів регулярної та нерегулярної армії рф. Тут були присутні близько 26 різних військових з’єднань різного штибу і кількості. Ми поступово з’ясовуємо учасників злочинів, які були скоєні у Київській області. В першу чергу командирів. Вони відповідальні за весь підрозділ, навіть якщо немає доказу відданого наказу. Командування — достатня підстава для притягнення до відповідальності як воєнного злочинця.
Читайте також: «Тітонько, я буду жити?»: у Бородянці ексгумували тіла 9 людей, серед яких 15-річна дівчинка
Найчастіші воєнні злочини, які скоєні на території України — вибіркові та умисні атаки проти цивільного населення та об’єктів. Це обстріли, бомбардування, важка артилерія. Тортури, незаконне утримання, злочини сексуального характеру, використання «живого щита» — ці злочини також розповсюджені в цій війні.
Читайте також: Наразі задокументовано понад 12 тисяч повідомлень — правозахисник про воєнні злочини росії
Документування воєнних злочинів
Роман Коваль: Наша організація документує воєнні злочини з 2014 року. За цей час ми зібрали понад 2000 свідчень. Ми працюємо в першу чергу з жертвами та свідками. Тобто з людьми, які бачили ці злочини на власні очі або їх пройшли. Ми профілюємось на одному правозахисному спектрі — документування та розслідування воєнних злочинів.
- Міністерство внутрішніх справ України озвучило цифру 10 тисяч відкритих справ за результатами моніторингу воєнних злочинів
Марина Слободянюк: Злочин визнається таким тільки на підставі рішення суду. До цього моменту ми можемо говорити тільки про гіпотетичний воєнний злочин або про інцидент, який містить такі ознаки. Люди, які збирають докази, знають, що треба збирати та яку доказову базу треба представити суду, щоб підвести його саме до такого вердикту. Збиранням такої бази ми й займаємось. Зараз до цього долучилися багато міжнародних організацій. Це дуже активна діяльність. Впевнена, вона матиме хороші результати.
Слухайте також: Документування воєнних злочинів — запорука перемоги у міжнародних судах — Романцова
Із 24 лютого 2022 року ми працюємо у виїзних групах. Це відрізняє нас від багатьох інших організацій. Польові місії — наша основна робота зараз. Ми виїжджаємо на місця обстрілів цивільних об’єктів або атак на населення. Там працюємо зі свідками, робимо фото та відеофіксацію. За цей час ми мали виїзди на Київщину, Чернігівщину, Сумщину. Також ми працювали з людьми, які евакуювалися з Маріуполя.
Ми збираємо свідчення та передаємо їх правоохоронним органам. Завжди, працюючи зі свідками, ми отримуємо від них письмову згоду на передачу інформації далі. Це займає деякий час. Але краще довго, ніж неякісно. Кожний кейс ми формуємо максимально масштабно, щоб надалі було простіше з ними працювати.
- Протягом попередніх 8 років в Україні було зафіксовано до 2 тисяч воєнних злочинів. З 24 лютого 2022 року ця цифра — 10 тисяч. Обсяг скоєного вражає. І це, звісно, далеко не все.
Роман Коваль: Процес документування побудований комплексно та багатоетапно:
1 етап — «онлайн розвідка». Це збір даних за відкритими джерелами. Соцмережі, локальні ЗМІ, групи Facebook, Telegram-чати;
2 етап — формування пулу матеріалів;
3 етап — аналіз;
4 етап — передача інформації.
- Найчастіше свідків ми знаходимо під час роботи на виїздах.
Викрадення та вбивства на Київщині
Марина Слободянюк: Нам відомі випадки переслідування з певних причин. Не знаю чи були конкретні списки. Але знаю, що людей крали, наприклад, за активну проукраїнську позицію або за відмову у співпраці. Звісно, це робиться за наказами. В Мотижині катівня знаходилася в місці розміщення російських військових. Це територія садиби, де вони жили. Свідки показували місця, де утримували місцевих і катували. За 10 метрів від них прикопували трупи.
Особисто мене вразило вбивство 17-річної дівчини. Без пояснень. Це був розстріл впритул. Повною чергою автомату. Вдень. В центрі міста.
Читайте також: Ми уявляємо путіна сильним, але він — старий, переляканий кагебіст — психіатр
Роман Коваль: Мене вразила історія з Мотижина. Коли російські військові йшли вулицею та стріляли всюди хаотично, сім’я вирішила втекти від цього до озера і сховатися в очереті. Окупанти, побачивши це, вистрілили в спину дівчині. Пояснили це тим, що хтось біг у чорному, а в чорному — вороги.
Марина Слободянюк: Усю Київщину треба «прочісувати». Перевіряти кожний підвал, кожний куточок. На окупованих територіях абсолютно неочікувано знаходять місця заховання замордованих людей. Є ще дуже багато недосліджених міст і містечок. Тому ми маємо багато роботи. Впевнені, ми зможемо притягнути росію до відповідальності. Окупант неодмінно заплатить.
Створення цієї програми частково або повністю фінансується у рамках Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цьому випуску програми є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
