facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини
Сьогодні в ефірі

На цій війні я уже мав загинути близько 6 разів — волонтер Андрій Селецький

Андрій Селецький, волонтер «Червоного хреста», розповідав про те, як з березня рятував людей рідної Херсонщини.

На цій війні я уже мав загинути близько 6 разів — волонтер Андрій Селецький
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Андрій Селецький: Із 24 лютого я почав свою повноцінну волонтерську діяльність. Із «Червоним хрестом» я почав працювати не одразу. На той час я мав роботу у Херсоні. Спочатку ми з колегами почали допомагати містянам: підвезти, відвезти, купити, доставити. Сам я з Нововоронцовки, Херсонської області. Я збирався поїхати до батьків. Попросив друзів Надію Білецьку, Світлану Білецьку та Аню Кузнєцову щось вишити мені на білій тканині, щоб я причепив це на свою машину для позначення себе. 28 лютого я виїхав до Нововоронцовки.

Їхали степами, полями, зустрічали орків. Дорога була складною, але оте вишите дівчатами простирадло мене гріло. Ми доїхали нормально. Після того, що я там побачив, я пішов до «Червоного хреста» з проханням видати мені якийсь документ, щоб я міг їздити в окупацію до людей в якості волонтера.

  • 1 березня я офіційно став волонтером «Червоного хреста».

Страшні історії волонтерства

Андрій Селецький: Ми вивозили людей з Херсонської області. З чим тільки не доводилось стикатися. «Червоний хрест» виручав дуже часто. Коли орки бачили моє посвідчення, по-іншому ставилися.

Був випадок. Я їхав до Берислава евакуйовувати людей. Зупинили мене орки та хотіли, щоб я їм сказав чи є українські військові у Нововоронцовці. Я сказав, що не бачив. Потім їхав назад. Повна машина дітей, жінок. Евакуація. Мене знову зупиняють, виводять з машини, беруть за рукав і ведуть до БТР. Кажуть: «Чого ти нам збрехав? Інші люди, які виїжджали сказали, що військові вже в селі». І все. За це вони хотіли зі мною поквитатися. Я їм кажу: «Ви розумієте, що якщо ви мене зараз вб’єте, то вам доведеться вбити й всіх тих жінок і дітей, яких я везу. Або відпустити. Але вони розкажуть, що ви вбили «Червоний хрест». І все, вам кінець». Вони пом’ялися й відпустили. Так мене врятувало моє посвідчення волонтера. І це не єдиний раз.

Інша історія. На тому ж блокпості, ті ж кадирівці поклали мене обличчям в землю, зробили два попереджувальні постріли у асфальт над головою. Хотіли вбити. Але почався артилерійський обстріл з боку ЗСУ. І орки мене відпустили. Зі словами «Ще раз побачимо, вб’ємо». Мене постійно щось зверху рятує. Я вірю в карму та принцип добра і зла.

  • Чим більше ти робиш добра, тим менше приходиться на тебе зла.

Я підраховував. На цій війні я мав загинути десь близько 6 разів. Я попадав, їдучи з памперсами та дитячим харчуванням, в момент бою. БТР горить, обстріли, трупи лежать, а я їду. Везу гуманітарну допомогу. Гради, міномети, злі та голодні орки. Мене могли вбити кожної моєї поїздки. Але ні. Мабуть, ще не час.

Зараз я не виїжджаю з евакуаційними рейсами. Мене попередили, що на окупованій Херсонщині моє прізвище «на олівці». А це означає, що цього разу може не пощастити, як всі попередні.


Читайте також: «Не смій там з’являтися, тебе особисто шукають у Херсоні» — Андрій Селецький про свою роботу на півдні України


Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Як зупинка фінансування США ускладнює пошук викрадених Росією дітей

Як зупинка фінансування США ускладнює пошук викрадених Росією дітей

Як велосипед під час війни допомагає громадам долати виклики

Як велосипед під час війни допомагає громадам долати виклики

Ми ставимо дорівнює між «випадок сказу» і «смерть» — лікар розповів про важливість вакцинації

Ми ставимо дорівнює між «випадок сказу» і «смерть» — лікар розповів про важливість вакцинації