Олександр Павліченко: По-перше, має бути визначеним правовий статус цих осіб. Все те, до чого вони матимуть дотичність, фактично є воєнним злочинами і вони мають, насамперед, розслідуватися національними правоохоронними органами — органи прокурати, СБУ, національна поліція тощо. І тут виникає питання — який допуск і у якому статусі матимуть ці експерти, тобто хто вони і як вони можуть бути присутні при проведенні, наприклад, слідчих дій чи ексгумацій. Вони що — будуть стояти і просто дивитися, чи вони матимуть право щось фіксувати. Відповідно — де їхні легітимні повноваження. Це треба вирішити до того, як говорити про те, що вони будуть тут.
Вони можуть виступати як сертифіковані експерти, які будуть здійснювати ДНК-експертизу, як це робили, наприклад, французькі експерти, які працювали в Бучі чи в Ірпені, допомагаючи ідентифікувати різних загиблих, які були знайдені після звільнення Бучі від російських окупантів.
Друге — у нас є європейські конвенції про впровадження в кримінальних справах у разі, якщо справи відкриваються паралельно у декількох державах. Наприклад, кримінальну справу відкриває Британія і відкриває Україна, і задля здійснення взаємного провадження організовується спільна слідча група, яка проводить розслідування певного злочину. Тобто є такі шляхи, але їх треба передбачити і їх треба правильно ідентифікувати.
Навіщо це робити? По-перше, це підвищить рівень і якість розслідування, а також кількість розслідуваних справ може бути більшою. З іншого боку, це має і другий ефект — донесення інформації про воєнні злочини росіян до тих урядів держави, які будуть представлені цими правоохоронними органами.
Читайте також: «Ми повинні сказати це: Росія — фашистська держава» — Тімоті Снайдер
Олександр Павліченко: Дуже простий приклад: сьогодні зареєстровано за 438, 437, 436 статтями (статті про воєнні злочини) 28,5 тисяч кримінальних проваджень. На сьогодні я можу гарантувати, що навіть п’яти тисяч не розслідувано.
Олександр Павліченко: Ми не можемо точно встановити, де наші військовополонені, в яких умовах, прямого доступу до них немає. Це є порушенням прав військовополонених, це Третя Женевська конвенція. Але тут можна сказати вже аксіому — Росія силу права не визнає, вона диктує своє право сили. Що ми продиктували, думають росіяни, те і має бути право, і ми під нього підганяємо решту. Можемо закон ухвалити, що все, що не скаже Росія, буде правильним, хоч вона буде нищити школи, лікарні, дитячі будинки — це все буде правильно, якщо це буде прийнято на законному рівні.
Читайте також: Підтвердженої інформації щодо вивезення Прокопенка та інших захисників «Азовсталі» до РФ немає – Павліченко
Коли ми говоримо про верховенство закону і верховенство права, то я завжди приводив приклад нацистської Німеччини і правових держав Європи. Нацистська Німеччина була зразком держави верховенства закону. Вони приймали закон щодо «неповноправних» осіб, до яких відносили ромів, гомосексуалістів, психічно хворих осіб, стосовно яких можна було застосовувати стерилізацію або навіть знищення. І це було на рівні закону, це всі сприймали як за нормальне. От зараз зразком такої фашистської держави є Російська Федерація. Вони створюють начебто закон, який має верховенство, але він абсолютно не є правовим. Тобто це приклад для всіх тих, хто вивчає право, про те, яка різниця між верховенством закону і верховенством права.
Нацистська Німеччина була зразком держави «верховенства закону». Зараз зразком такої фашистської держави є Російська Федерація
Олександр Павліченко: Треба зробити дві речі. Перша — перемогти Росію. Друге — не порушувати самим ті принципи верховенства права, завдяки яким нас підтримує весь цивілізований світ і завдяки яким ми залишаємося у цивілізованому світі, ведучі війну з нецивілізованою Росією.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS