Гостя — журналістка, психотерапевтка Лариса Волошина.
Лариса Волошина: Три дні поспіль — суцільний жах. Це все — події інформаційної терористичної атаки, якій росіяни піддають українців. Сьогодні зранку вже оприлюднені списки тих, хто загинув, і тих, хто поранені в Оленівці. І це, знову-таки, зробили росіяни.
Повідомлення родичів — це дуже делікатний процес. Публічно ніколи не відбувається інформація про загиблих, доки про це не дізнаються родичі. Ми бачимо, що росіяни, і їхня офіційна сторона, продовжують тиснути на друзів і близьких тих, хто загинув, чи був поранений.
Тому що хаос сам по собі, невмотивоване насилля — лякає ще більше. Ми звикли жити в світі логіки, де кожний наслідок має свою причину. У такому випадку невмотивоване зло повністю ламає цю схему. Ми не розуміємо, як нам бути, як себе поводити, щоби інша сторона якимось чином увійшла з нами в конструктивну комунікацію.
Задаватися питанням, чому вони це роблять — не конструктивно. Це означає постати перед відповіддю: «Тому що це зло, це неможливо прибрати, це щось таке трансцендентне, що за межами нашого впливу. Насправді це не так. Ми можемо на це вплинути і маємо на це впливати».
Читайте також: Намагання роздмухати конфлікт між Залужним і Зеленським — це точно робота на Росію — журналістка Лариса Волошина
В першу чергу ми маємо впливати на свій власний емоційний стан, який бомбардують подібними маніпуляціями і жахіттями.
Я спостерігаю доволі тривожне явище: мені траплялося багато повідомлень від умовно спеціалістів, які починали пояснювати здатність чинити тортури (як то на тій жахливій плівці, де катували українського полоненого), що, мовляв, ті, хто роблять такі речі, зазнали якихось катувань в дитинстві, в них було нещасне дитинство, можливо, насилля, а давайте їх пожаліємо…
Розповсюдження інформації про терориста — це частина терористичного акту. Він насправді здійснює зло тільки для того, щоб досягти інформаційного розголосу. Тому не треба інформаційно розголошувати це все, повторювати ці картинки. Тому що це лише травмує інших людей.
Ми маємо розуміти: вони хочуть нашої реакції, вони хочуть нашого розголосу. І вони втішаються своєю безкарністю.
Можна сказати про те, що сталося, можна надати матеріали про те, що сталося міжнародним організаціям. Але завантажувати суспільний інформаційний простір жахіттям, після якого пів країни ридає, пів країни відчуває жах і знесилення… Ну, пробачте, але це робота на окупанта.
Читайте також: Молодших жінок та дівчат роздягали, старших — опитували: маріупольчанка про фільтраційний табір росіян
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS