Євген Магда: Якщо ми хочемо показувати відмінність росіян від українців, ми маємо не кланятись в пояс персоналіям, а підносити значення власної української держави та державності. Те, що ми зараз переживаємо, це наша розплата за століття української бездержавності та за 30 років імітації бурхливої діяльності. Про це теж треба говорити саме зараз. Ми не можемо дозволити повторення всього цього після війни.
Євген Магда: Я, як людина, яка цікавиться фейкоробством у російському виконанні, скажу, що вони не стоять на місці. Їхні фейки досить фахові. Тим більше, вкидаються вони в умовах важких боїв. А Україні бракує єдиного голосу нашої влади, Ну, не може президент казати одне, а радник керівника Офісу президента — інше. Так, як виходить у них із загиблими військовими. Один каже — про втрачених 50-100 бійців, інший — про 100-200. Це не арифметика, це людські життя. І це корелює з суспільними настроями. Тисячі родин переживають за своїх рідних. А у нас такі різні дані видаються. Україні вкрай потрібна хороша агенція новин, яка розповідає про реальні речі. Без штучного оптимізму.
Євген Магда: Ми маємо бути внутрішньо готові, що літо 2022 року в інформаційному плані буде дуже важким. На 22 рази зменшився інтерес до війни. Нам це важко зрозуміти, але люди забувають про нас. У них своє життя: стабільне, мирне, спокійне. Нам потрібно шукати цікаві інформаційні ходи для того, щоб підтримувати інтерес до війни в Україні.
Із «Азовом» наша влада просить медіа не нагнітати ситуацію. Я згоден, що нагнітати не треба. Але й забувати не можемо. Не маємо права. Я пропоную створити фонд підтримки захисників «Азовсталі». Такий фонд, щоб кожний міг зробити внесок у рятування наших військових. Їх там майже 2500 людей. Їм багато чого потрібно. Організувавши такий спосіб підтримки, ми б тримали питання «азовців» актуальним. Чим більше ми будемо тримати цю тему в полі зору, тим швидше ми врятуємо наших героїв.
Читайте також: Чому росіяни бояться полку «Азов»?
Євген Магда: Захід зрозумів, що Україна зберегла свій суверенітет. Хоча 15 тижнів тому нам давали від 3 до 7 днів. Всі думали, що ми розвалимось, а влада наша втече. Ніхто не втік, армія не розвалилася, волонтери роблять надможливе.
Я порівнюю цю ситуацію з казкою про солом’яного бичка. Лапа російського ведмедя застрягла в українському солом’яному бичку. Це відбулося, мабуть, не 24 лютого, а у 2014 році. Зараз застрягла вже друга лапа. Але й бичок зараз не геть солом’яний. Він вже як жива тварина — з можливістю захищатися.
Далеко не всі західні країни хочуть сильної України. Коли російські очільники говорять, що Польща освоює Україну, вони дають достатньо чіткий сигнал низці країн старої Європи, в яких польське керівництво не дуже люблять.
У нинішній ситуації для нас ренесанс польсько-українських відносин — один із головних факторів нашого подальшого отримання допомоги. Західний світ впевнений, що ми не програємо, але він не буде заохочувати Україну на наступ на росію. Україні ще доведеться довести, в тому числі реальними військовими успіхами, що ми не зупинимось на стані 23 лютого 2022 року. Тому що це вже неможливо. Тепер ми не можемо собі дозволити втратити ані Крим, ані Донбас. Все це ми маємо повернути.
Читайте також: Що думають українці про державну мовну політику та російську пропаганду на тлі агресії рф?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS