Українцям у світі треба бути на позиціях людей, які ухвалюють рішення — ректор КШЕ Тимофій Брік

Гість — ректор Київської школи економіки Тимофій Брік.

Тимофій Брік: У нас в Київській школі економіки працюють волонтери, які навчають військових, ТРО, цивільних, Нацгвардію користуватися раціями, дронами, фотографувати і так далі. Виявляється, що офіційні державні інституції, які навчають військових, вони під час війни, за нашою доктриною, не працюють. Але прямо зараз в нас є запит на нові технології, нові навички.

• Навчатися потрібно навіть під час війни. Цей приклад потрібно масштабувати на всі інші галузі.

Обов’язково зараз потрібно навчатися дисциплінам, які готують лідерів: вміння реагувати на ризики, проявляти себе, комунікувати. Це дуже важливі навички, яким нам всім треба вчитись.

Про експорт людей, а не інституцій

Україна навчилася поставляти світу гарних митців, які можуть поїхати кудись в інші країни, і показати свої вистави чи кіно. У нас є гарні спортсмени, які можуть поїхати і десь грати в інших клубах. Але у чому в нас ще проблема — ми експортуємо окремих людей, але не експортуємо цілі організації чи інституції.

• Уявіть, якби ми просували не просто митця, а куратора, не просто спортсмена, а тренера.

Так само в науці — у нас є окремі талановиті люди, які щось роблять, щоб доносити думки про Україну. Але в нас дуже бракує такого, щоб українці були деканами факультетів на Заході, або редакторами класних журналів. Або робити наші власні конференції. Хтось колись придумав Давос, нам так само треба придумати великі потужні майданчики, де б саме українці займали такі позиції, де була влада. Нам треба бути на позиціях людей, які приймають рішення.

Мені неважливо, яка тема, але я би радив бити в точку, що треба виходити на рівень редакторів, деканів, управлінські адміністративні позиції.

Бо потім починаються історії, коли вас ввічливо запрошують, але на один день (кажуть: «Виступіть у нас, будь ласка»), а потім редактор-росіянин лишається там на 2 роки і буде диктувати якусь політику, як треба сприймати Україну. Нам треба боротися за ресурси і владу.

Про об’єднання українського суспільства і децентралізацію

На поверхні ми всі дуже різні: хтось любить чай, хтось музику, книжки читати, в інтернеті сидіти. Ми всі різні і на поверхні дуже часто сваримося, нам здається, що ми не здатні домовлятися. Але соціологи вивчають і більш глибинні питання. Є багато досліджень, які говорять, що українці з заходу, сходу, центру завжди були дуже близькі один до одного.

Читайте також: CIT: Через півтора-два місяці Україна буде готова перейти до масштабного контрнаступу

Останні роки, після Майдану, в нас (не те щоб тектонічно) поступово, крок за кроком вибудувалися нові інституції. Вони зараз нас підтримують.

Наприклад, децентралізація дала силу і ресурси місцевим громадам, вона дала їм впевненість, місцевий патріотизм, дала мотивацію боротися за себе. Подивіться, як люди там за мерів зараз воюють.

Це була дуже важлива інституція. 7 років назад Україна була централізованою державою. Зараз ми децентралізовані не просто по духу, тому що це наша культура, а в нас це на рівні того, як існує держава.

• Зараз децентралізація нас захищає. У нас всі ресурси працюють децентралізовано, і це нам допомагає у війні.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS