Насильство/Фото ілюстративне
Онисія Синюк: В умовах окупації або на території ведення бойових дій немає поняття добровільної згоди. Може бути фізичний, психологічний примус. Присутність ворожих військ є власне фактором примусу або загального примусу. Ми маємо повідомлення й про сексуальну експлуатацію як засіб виживання на окупованих територіях.
Слухайте та читайте також: Сексуальне насильство — це частина політики терору проти цивільного населення — правозахисниця
У провадженнях щодо сексуального насильства під час обох трибуналів і у розгляді справ Міжнародного кримінального суду застосовувалися стандарти, які враховували контекст війни та окупації. Презюмується, що вільна згода не була надана взагалі у таких умовах. Тож доводити це додатково не потрібно.
Онисія Синюк: Дуже багато міжнародних організацій та українських громадських організацій мають програми з психологічної підтримки.
Однак у нас мало уваги приділено медичній допомозі у таких випадках, недостатньо уваги у навчанні медиків для роботи з постраждалими від сексуального насильства в умовах конфлікту.
Часто постраждалі охочіше звертаються до ГО, ніж поліції, чи інших держорганів. Роль держави тут не можна замінити. Особливо це стосується питань відшкодування. Тож важливим є механізм перенаправлення, до якого вдаються багато громадських організацій у роботі із постраждалими. Важливою є також співпраця між держорганами та ГО. Громадські організації, надавши допомогу у межах своїх компетенцій, мають знати куди далі скерувати людину, щоб її справу ефективно розглядали далі та піклувалися про постраждалу чи постраждалого.
Читайте також: Чому не можна мовчати про сексуальне насильство росіян над військовополоненими чоловіками?
Онисія Синюк: Суть механізму перенаправлення: усі структури мають координуватися, обмінюватися інформацією між собою. Щоби щоразу кожна окрема інституція не обговорювала справу, проводила допити, інтерв’ю із постраждалою чи постраждалим. Навіть один раз розповісти цю історію — не дуже важко. Якщо людині доведеться по кілька разів розповідати це, вона може відмовитися надалі спілкуватися, бо не бачитимуть сенсу травмуватися раз за разом і при цьому не бачити жодного зрушення у своїй справі. Як це і сталося у Боснії та Герцоговині.
Читайте також: Ми і в мирний час боялися говорити про сексуальне насильство, а зараз це загострюється — Христина Кіт
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS