Про переїзд Донецького національного технічного університету, його роботу та складнощі, з якими доводиться стикатися, говорили з ректором Ярославом Ляшком.
Ярослав Ляшок: Донецький національний технічний університет вже не вперше у своїй історії вимушений переміщатися. У 2014 році ми переїхали з Донецька до Покровська. Зараз, відповідно до наказу Міністерства освіти науки, університет переміщено до Луцька. Тепер ми працюємо на базі Луцького національного технічного університету. Нам виділили одне крило цілого корпусу. Тут розташовані всі наші адміністративні служби. У Луцьку на даний час знаходяться 70 співробітників нашого університету. Це ректорат, деканат, керівники відділів, бухгалтерія. Вони забезпечують життєдіяльність нашого навчального закладу. Багато викладачів також вже переїхали, але більша частина розкидані по різних містах України.
Зараз весь навчальний процес України зараз відбувається за дистанційною формою. Ми ведемо його безперервно.
Ми активно долучаємось до життя луцької громади. Ми поки що в стані планування. Головне — продовжувати функціонувати. Мене тішить, що на відміну від 2014 року, зараз всі керівні працівники вже тут і готові працювати. Тоді це все було складнішим. Взагалі ми пережили вже багато всього. Війну на Донбасі, карантин. Нам вже нічого не страшно. Ми готові працювати в будь-якому режимі.
Читайте також: Наші інтерни, студенти та студентки активно допомагають на війні — ректор Луганського медичного університету
Ярослав Ляшок: Це дуже складне питання. Ми не маємо розуміння як цьогорічна вступна кампанія буде відбуватися. Сподіваюся, у найближчі тижні ми зможемо ознайомитися з новими правилами прийому студентів, які будуть адаптовані до цієї конкретної ситуації — війни.
По-перше. Зараз багато дітей за кордоном. Ті країни, де вони, будуть намагатися залишити у себе нашу талановиту молодь, пропонуючи хороші умови для вступу. Програми пільг будуть розширюватися 100%. Мене це трохи лякає. Наприклад те, що в Німеччині за парти сіли 60 тисяч дітей з України. Це дуже велика цифра. А у Польщі таких дітей набагато більше. А це наші майбутні студенти.
По-друге. Для вишів, які були переміщені, це ще складніший виклик. Ми втратили той контингент студентів, яких мали раніше. Регіон, на який ми працювали всі ті роки, тепер не наш. Наприклад, раніше ми мали дуже потужну школу гірничих інженерів. Тут, у Луцьку, вона буде не затребувана. Багато наших спеціальностей перекликається з місцевими ВИШами. Звісно, місцеві діти будуть обирати їх, бо вже їм довіряють. А ми маємо починати все спочатку.
Читайте також: Коли відміряли грами макаронів для студентів, згадався блокадний Ленінград — ректор МДУ про облогу Маріуполя
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS