Життя до 24 лютого тепер ніби не існує — житель деокупованого Немішаєвого

Руслан Білякович: Після зґвалтування росіянами мого селища воно стало зовсім іншим. Повертатися було дуже страшно. Але перше враження було — чому так чисто? Все прибране, вулиці чисті, клумби просапані, тільки руйнування будинків.

Люди, які пережили окупацію тут або ті, хто поїхав не одразу і бачив що тут відбувалося, дуже змінилися. Всі як рідні. Вітаються, обіймаються. Як сім’я велика. Наша громада зараз роздає картоплю на посадку. Ті, хто повернувся, можуть вже щось собі посадити.

Багато шкоди завдали мародери. При чому серед своїх. Розграбовані пошти, магазини, аптеки. Мародерів ловили, але зараз дивлюсь вже знову ходять вулицями. Всі українці вперше у війні. Реакція різна у кожного. Я, звісно, не виправдовую тих, хто розкрадав. Але сподіваюся, вони відбудуть покарання, зміняться, і ми приймемо їх знову до своєї громади. Наше правило — спочатку розбираємось з росіянами, потім з нашими.

Читайте також: Мародерство, руйнування інфраструктури, захмарні ціни: Олексій Артюх про окуповану Луганщину

Ми ще й досі вимикаємо світло на вечір. Так, це потрібно, але пригнічує. Воно повертає в період окупації. Страшно.

• Життя до 24 лютого тепер ніби не існує

Розмінування

Руслан Білякович: Кожного дня я рахую десь 10 вибухів. Одні кажуть, що горять торф’яники та снаряди вибухають, інші говорять, що це працюють спеціалісти над розмінуванням. Днями десь о 9 ранку був такий сильний вибух, що вікна затряслися. Люди, які не пережили окупацію, не зрозуміють, чому ми кожного разу сіпаємось. Страшно лягати спати. Бо в пам’яті ще 24 лютого, перші вибухи та весь той жах, який був після.

• За інформацією, в нашій громаді постраждало близько 130 будинків

Читайте також: Це злочини проти людства, я вже перестав називати це війною, я називаю це геноцид — активіст із селища на Київщині

У тих, в яких жили позалишали розтяжки, розмалювали стіни, машини, написали різні гидкі слова. Навколо нас багато лісів. Там жили окупанти. Звідти вони й стріляли по нас. Не рекомендую там гуляти. Що вони там залишили — хтозна.

Наші ЗСУ надзвичайні. Низький їм уклін. Перемога за нами. Відбудуємо Україну разом. Головне, що ми живі. Все інше — зробимо.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS