«Не підеш в школу, поки не доїси»: історія одного розладу харчової поведінки

Гості — психологиня Іванна Самойленко і героїня програми Катерина Мацюпа.

Іванна Самойленко: Діагностувати собі самому будь-який розлад неможливо. Але помітити й зрозуміти, що варто звернутися до спеціаліста, звісно, можна.

Тривожні дзвіночки при розладі харчової поведінки (РХП)

• Надмірна увага до тіла та їжі. Людині просто не подобається її тіло (через соціальні стандарти це досить поширена практика), а це стає основною темою для переживань та роздумів.
• Самооцінка в основному залежить від тіла. Надмірна залежність від того, як ми виглядаємо, від того, що ми з’їли й чи змогли це проконтролювати. Більшість наших думок і емоцій підв’язані під цю тему.
• Зміна способу життя. Треба звернути увагу на те, чи змінилося ваше життя за останні кілька років, коли ви сіли на дієту. При розладах харчової поведінки ця дієта стає суттєвою, при цьому страждають всі інші сфери життя (виключення друзів, соціальних кіл, людина не так захоплена своєю роботою, хобі, все інше йде на другий план).

Є вправа: намалювати собі кругову діаграму і розподілити її на частинки, в залежності від того, від чого залежить ваша самооцінка і наскільки ваше життя зайняте різним сферами. І власне внести туди питання тіла, роботи, соціальних зв’язків, сім’ї, хобі. І подивитись, наскільки велику частину, великий шматок цієї кругової діаграми, може займати тіло та їжа.

Катерина Мацюпа: Мій РХП проявився і розквітнув у підлітковому віці, починаючи десь з 11 років. Пік припав на 12-13 років. У мене немає діагнозів анорексія, нервова анорексія чи булімія (ми тоді не зверталися до спеціалістів). Однак, коли я підрахувала свій індекс маси тіла, який був на той момент, згадала свої тодішні емоції, то я зрозуміла чудово, що в мене була саме анорексія. І нечасті епізоди булімії (я викликала собі блювання).

• У моєму випадку булімія була не способом очищення. Я не переїдала. Я просто використовувала цей додатковий метод, щоб ще більше схуднути. Хоча вага була вже 37 кг.

Але мене це вчасно налякало. Я зрозуміла, що це якось не дуже добре. А також зрозуміла, що це для схуднення особливо і не працює.

Розлад почався з дитинства, до нього причетна моя бабуся. У неї був страх, щоб діти, онуки не були голодні. Але ж голод — це нормальне почуття. Ми маємо відчути голод і потім піти поїсти. А якщо ми ніколи не відчуваємо голоду, тоді щось не так. От моя бабуся старалась зробити так, щоб я не відчувала голоду. Тут я б хотіла випередити демонізацію моєї бабусі. Вона народилась після Другої світової війни, її сім’я жила бідно. Вона мене насильно загодовувала («Не підеш в школу, поки не доїси»), порції були великими.

Я насильно їла цю їжу. Зараз можу проаналізувати, що, мабуть, тоді стався якийсь не дуже хороший збій системи, яка відповідає за ситість та голод.

До 11 років я була дитиною з ожирінням. Бо я їла те, що мене змушували їсти бабуся. А зверху під’їдала різні солодощі, яків 1990-х були не дуже доступними, але вже з 2003 року були вдома постійно.

До 40% людей, які худнуть, мають ознаки компульсивного переїдання

Довідка: Розлади харчової поведінки — це проблеми психологічного характеру, пов’язані з порушеннями вживання їжі. Люди з такими розладами або сильно обмежують себе в їжі, або переїдають і потім викликають блювання чи виснажують себе надмірними фізичними навантаженнями. РХП супроводжуються тривогою і депресією, а часто призводять до тяжких наслідків для організму або навіть смерті.

Іванна Самойленко: У середньому в розвинених країнах на анорексію хворіють 1–4% людей, на булімію — 2%, на психогенне переїдання — 3–4% жінок і 2% чоловіків. Та насправді цифри щодо останнього дуже орієнтовні, адже часто люди на «дієтичних гойдалках» схуднення-переїдання просто не звертаються по допомогу.

• За деякими дослідженнями, до 40% людей, які худнуть, мають ознаки компульсивного переїдання. Це дані некомерційної організації у США ANAD, яка допомагає людям з РХП.

Анорексія часто починається в підлітковому або юнацькому віці — від 14 до 19 років. Вона є третім за поширеністю хронічним захворюванням у підліток.

Булімія має невеликий віковий зсув — часто на неї хворіють люди від 15 до 21 року. Але це не означає, що люди старшого віку не схильні до розладів приймання їжі.

• 13% жінок старших, за 50 років, теж страждають розладами харчової поведінки.

Статистику щодо кількості випадків РХП в Україні не ведуть. Це ще раз підкреслює невидимість цієї проблеми у сферах охорони здоров’я.

 Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS