Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв'ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.1.

Говорили про образ єврея та зображення єврейської спільноти в українській літературі. Гість програми — Мирослав Шкандрій, літературознавець, мистецтвознавець, професор Манітобського університету (Канада). Автор дослідження «Євреї в українській літературі. Зображення та ідентичність».

Василь Шандро: Наскільки образ «іншого» присутній в українській літературі?

Мирослав Шкандрій: Були певні стереотипи про євреїв, створені саме в XIX столітті. Зокрема, зображення євреїв в літературі. Це «Історія Русів», це думи, це твори таких письменників, як Костомаров, Куліш. Ключовий, найбільш відомий стереотип — це єврей, який тримає ключі від церкви, не допускає українців до служби Божої.

Коли Україна відійшла від Польщі, стала частиною Російської імперії, на Київщині, на колишніх козацьких землях були стурбовані тим, що з’явилося дуже багато євреїв. Саме під впливом занепокоєння щодо присутності євреїв з’явився цей стереотип. Спочатку в «Історії Русів», потім у Гоголя, а потім у думах.

Потрібно обережно говорити про автентичність цих закидів. Дослідниця Єрусалимського університету знайшла записи в історичних документах про випадки, коли євреї закривали церкви. Але тут важливо, що закривали всі церкви та синагоги, якщо не платили за землю. В антисемітській чи антиєврейській традиції ці додаткові факти були не потрібні. Треба було сказати, що євреї винні.

Василь Шандро: Наскільки Тарас Шевченко важливий і видимий в цьому питанні як письменник?

Мирослав Шкандрій: Від нього починається фактично відходження від стереотипу. Завжди викликають питання щодо поеми «Гайдамаки». Але якщо уважно прочитати цей блискучий твір, то можна побачити, що там багато зображень євреїв. Твір набагато складніший, ніж багатьом здається.

Зображення єврея змінюється під час поеми, вже в кінці симпатія до нього повертається. Уважно прочитавши цей твір, ви отримуєте зовсім інше враження про євреїв. Те саме можна сказати про його поему «Марія». Взагалі його ставлення до Біблії, до єврейської тематики — набагато складніше, ніж декому здається.

Василь Шандро: Звідки взялась думка про Шевченка-антисеміта?

Мирослав Шкандрій: Я думаю, це неуважне читання його творів. У Шевченка є висловлювання, які можна виривати частинами. У його поезіях змінюються голоси, він часом передає антиєврейські погляди, але це говорять персонажі, а не автор. Неуважне прочитання дає привід думати, що це говорить саме Шевченко як автор і письменник.

Були спроби довести, що Шевченко антисеміт, але це великою мірою наклеп. Російські шовіністи намагалися записати Шевченка до свого табору.

Василь Шандро: Чи є суттєва різниця у зображенні євреїв у галичан і наддніпрянців?

Мирослав Шкандрій: На Галичині й на заході Україні було більше євреїв. Під час раннього модернізму, від 80-их років XIX століття до фактично революції 1917 року майже вся українська література перебудувалася на філосемітські настрої. Пов’язано це з тим, що була боротьба за рівноправ’я, за право друкувати українською. Тоді євреї й українці стали союзниками в цій боротьбі.

Театр відігравав велику роль, тому що не можна було багато друкувати, але можна було виступати. Дуже багато цікавого показували по селах і маленьких містечках, де часто була змішана — єврейська та українська — публіка. З’явилась тенденція показувати п’єси, які були б цікаві й для єврейської, і для української публіки одночасно. Згадаймо Старицького чи Кропивницького.

У п’єсах починає змінюватися образ єврея. Дуже популярне зображення Довбуша, який є в українському та єврейському фольклорі. Українці та євреї з середовища Довбуша допомагали одне одному, це зображено в деяких п’єсах.

Коли я досліджував ці п’єси, мене дуже здивувало, що вони були популярні між січовими стрільцями. Громада січових стрільців показувала і підтримувала їх. Ці п’єси показували в Україні та у Канаді. Наші дослідження показують, що у різних стрілецьких громадах ці п’єси були надзвичайно популярними.

А у Тернополі був єврейський курінь, який боровся за Україну спільно зі стрільцями.

Леся Українка обрала біблійну тему. Для неї євреї — це народ, який терпів споконвіку і терпить до сьогодні. Вона проводить аналогію з українським народом. Коли читаєте Лесю Українку, часто не можна розібрати, йдеться про євреїв чи українців.

Іван Нечуй-Левицький не так далеко відходить від деяких стереотипів, але все одно у нього є боротьба поглядів на євреїв. Те саме можна сказати про Панаса Мирного. Вони стояли на боці українського народу, селянства. Часто зустрічалися з неприхильними євреями, які керували якоюсь землею. Часто зображали також єврея-корчмаря. Є й позитивні герої-євреї, які помагали панові, але добре ставились до українців. Все не так просто, як здається.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі.

Читайте також: Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв’ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.2

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS