Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв'ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.2

Продовжуємо розмову про образ єврея та зображення єврейської спільноти в українській літературі у XX ст.

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Мирослав Шкандрій

Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв'ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.2
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/07/hr-zustrichi-2020-07-12.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/07/hr-zustrichi-2020-07-12.mp3
Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв'ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.2
0:00
/
0:00

Гість програми — Мирослав Шкандрій, літературознавець, мистецтвознавець, професор Манітобського університету (Канада). Автор дослідження «Євреї в українській літературі. Зображення та ідентичність».
Читайте також: Євреї в українській літературі: від стереотипів до переосмислення. Інтерв’ю з літературознавцем Мирославом Шкандрієм ч.1. 

Василь Шандро: Чим позначились 20-30 ті роки для української та єврейської літератури на теренах Радянського Союзу?

Мирослав Шкандрій: Це дуже динамічний і трагічний період — і для українців, і для євреїв. УНР вела політику зближення із єврейською громадою, яка була досить успішною. Спочатку майже вся єврейська громада підтримувала Центральну Раду, але це обірвалось у 1919 році, коли почалась анархія та прибула Червона армія із Росії. 1/3 міст населення в Україні було українське, 1/3 — російське або польське і 1/3 була єврейська, тобто українці не панували в місті.

Діяла Культур-Ліга — найбільша єврейська організація в Україні з філіями по всій країні з театром, школою, університетом. Одночасно відбувалась спроба створити український модернізм. Якщо подивитися уважно на те, що робили «бойчукісти», коли існувала Культур-Ліга, то їх базове відчуття мистецтва було дуже подібне.

Це був позитивний період, який пізніше дав поштовх у 20-х роках українізації, коли євреї та українці знову стали союзниками.

Василь Шандро: Чи можна говорити, що у цей міжвоєнний час виник новий образ єврея, який не був схожий на того стереотипного єврея із XIX ст.?

Мирослав Шкандрій: В українській літературі з’явився єврейський голос — єврейські письменники, які писали українською. У 20-х роках це Іван Кулик, Раїса Троянкер, Леонід Первомайський. Тут є «молода Україна» — євреї, які пишуть, як українці українською мовою про ту нову Україну, яка твориться. Це були люди, закохані в українську мову, літературу, культуру.

Василь Шандро: Якщо говорити про літературу після Другої світової війни і літературу на еміграції — то були різні ідеологічні табори, з різним ставленням до єврейського питання?

Мирослав Шкандрій: Навіть у Радянському Союзі були люди, які писали дуже цікаві твори — Микола Бажан під час війни написав «Олекса Довбуш» і «Бабин Яр» у 1945 році. Був також Іван Качур, який написав п’єсу «Іван Богун», де зображений єврей, який бореться разом з козаками і Хмельницьким.

У 60-70-х роках в Радянському Союзі почали боятися союзу між українцями і євреями. Почали друкувати твори, які були скеровані на те, щоб розділювати ці громади. Був радянський антисемітизм – «Юдаїзм без прикрас» виданий в 1963 році був наклепом на євреїв, на єврейську культуру, віру.

Василь Шандро: Які базові речі змінилися у літературі періоду української незалежності?

Мирослав Шкандрій: Люди почали думати і писати про Голокост — спочатку досить обережно. Почали з’являтись нові факти, це стали досліджувати. З’явились твори Марини Гримич — про євреїв, які пережили Другу світову і Голокост.

Українці намагаються писати про свої проблеми, про те, що вони потерпіли, не беручи до уваги що і євреї потерпіли. Треба створювати такі романи чи п’єси, які переплітають ниточки цих різних доль, намагаються показати що і перші і другі мали своє життя, пов’язувати це. Це досить важко зробити, але думаю тепер починають з’являтися такі твори.

Василь Шандро: Які твори, на вашу думку, добре ілюструють якийсь бік українсько-єврейських стосунків і є конструктивними?

Мирослав Шкандрій: Я згадав би два твори. Була така письменниця — Докія Гуменна, яка вела щоденник під час Другої світової війни. Пізніше на заході її спогади були видані у формі роману в Нью-Йорку. Це роман «Хрещатий яр». Я сказав би, що ви повинні це прочитати — там є багато цікавого, показують як мінялася психологія місцевих людей.

Друге — це Леонід Мосендз, «Останній пророк». Книжка цікава тим, що вона про Ізраїль, про повстання зелотів під час Римської імперії і бажання євреїв вибороти незалежну країну, боротьба з окупантом. Там ви знайдете і бандерівців, і прорадянських, і партизанів. Він зумів знайти такий ракурс, такий підхід, що пояснює ситуацію інакше. Мені дуже шкода, що ці твори у вас мало відомі.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS