Доля Гофштейна, як і більшості перекладачів Шевченка на їдиш, склалася дуже трагічно, їх розстріляли у 1952 році — Оксана Пашко

Гостя програми — Оксана Пашко, літературознавиця, кандидатка філологічних наук, викладачка кафедри літературознавства НаУКМА, дослідниця літератури 20–30-х років XX століття, редакторка видання «Шевченко Тарас. Кобзар. Вибрані твори: видання-білінгва».

Книга — видання-білінгва вибраних творів з «Кобзаря» Тараса Шевченка. Усі вміщені переклади їдишем зроблені впродовж 1920–1930-х років відомим єврейським поетом Давидом Гофштейном (1889–1952). Книга проілюстрована малюнками «бойчукіста» Василя Седляра (1899–1937), якими було оформлено унікальне видання «Кобзаря» 1931 року.

Василь Шандро: Коли ми говоримо про Тараса Шевченка і його переклади на їдиш, чи можна накреслювати якусь історію і чи вона давніша за 20-ті роки минулого століття?

Оксана Пашко: Закономірно говорити про давню історію перекладів Шевченка, принаймні діалогу, переспівів, запозичень з Шевченка у єврейських письменників. Все це почалося наприкінці XIX століття і посилилось на початку XX століття.

Треба говорити про таких поетів, як Ошер Шварцман, Давид Гофштейн, Лейб (Лев) Квітко, Перец Маркіш і багатьох інших авторів, які працювали з перекладами Шевченка у 1920-30-ті роки. Рукописів збереглось дуже мало. 1920-30-ті роки — це такий фантастичний період, про який ми знаємо менше, ніж про XIX століття. Пам’ять про цей період просто відрізалась.

Починаючи з кінця 1930-х років принциповою була позиція — забути все, що тоді відбувалося. Зараз ми працюємо з уривками, вершечками айсбергу, які збереглися в архівах. Думаю, у нас попереду багато відкриттів.

Василь Шандро: Що ми знаємо з історії перекладів 1920-30-х років? Ми говоримо про разові, хаотичні, спонтанні переклади, які друкувалися в часописах, чи вже про системну роботу і великі видавничі проєкти?

Оксана Пашко: Безумовно, це вже великий проєкт, який найповніше реалізувався саме в 1939 році до 125 років з дня народження Шевченка. Це була дуже помпезна колаборація Шевченка, з радянським акцентом. Тоді нарешті видали багато перекладів на різні мови, зокрема — їдишем.

По суті йдеться про три тексти. Один — Шевченко для дітей, виданий в Одесі. Потім був російський текст «Прогулянка з задоволенням та не без моралі», перекладений Гофштейном. І вибіркова поезія. Це і перевидали «Дух і Літера» у 2019 році під назвою «Тарас Шевченко. Кобзар».

Також за архівними даними було перекладено набагато більше творів Шевченка, але де вони — невідомо. Там дуже трагічна історія: змінювалися редактори, укладачі, тому що протягом 20 років багато кого просто арештовували. Станом на 1939 рік ми мали тільки переклади Гофштейна. Яким чином, чому така підбірка, у нас відповіді немає.

Давид Гофштейн був безумовно одним з найважливіших їдишомовних єврейських поетів першої половини XX ст. Він почав писати в кінці 1910-х років. Була така «київська група»: Гофштейн, Квітко, Маркіш. Вони дуже плідно співпрацювали з українською інтелігенцією. Він працював в модерній манері, експериментував часто з формою. Він навіть вводив білий вірш там, де Шевченко цього не використовував, модернізував Шевченка для такої ж модерної аудиторії.

Доля Гофштейна, як і всіх перекладачів Шевченка, склалася дуже трагічно, майже у всіх ви побачите 1952 рік датою смерті. Це репресовані письменники.Йдеться про так звану «справу Єврейського антифашистського комітету». Їх усіх арештували у 1948 році, а у 1952 році розстріляли.

Зараз дуже багато текстів Гофштейна перекладено українською. За життя його перекладали й Тичина, і Рильський, але тут мали місце дружні стосунки. Отут можна переглянути роботу «Тарас Шевченко в інтерпретації єврейських письменників».

Василь Шандро: Наскільки тісним було це спілкування, зокрема серед письменницького кола?

Оксана Пашко: Вони дружили, робили багато спільних проєктів, навіть жили разом, це був спільний літературний побут. Згадаймо будинок «Слово» в Харкові й «Роліт» в Києві (складова абревіатура від назви «Кооператив «Робітник літератури», житловий будинок письменників, споруджений у 1934 році в Києві на тоді вулиці Леніна, зараз Хмельницького, 68 — ред.). Там жили багато хто з єврейських письменників. Зокрема Гофштейн. Вони працювали разом, перекладали одне одного, працювали в спільному культурному середовищі.

Василь Шандро: Ви також редакторка видання «Шевченко Тарас. Кобзар. Вибрані твори: видання-білінгва», що вийшло у 2019 році в видавництві «Дух і Літера». Воно якоюсь мірою повторює видання 1939 року?

Оксана Пашко: Це унікальне видання, адже ми маємо й оригінальний текст українських текстів Шевченка, і переклад їдишем. Воно ніби дзеркало, яке сходиться десь посередині, коли один текст перетікає в інший. Людина, яка знає дві мови, може насолодитися таким порівнянням цих двох текстів і інтерпретацією того, як одна культура розуміє іншу. Багато текстів Шевченка навіяні саме Біблією.

Унікальне й те, що видання проілюстроване малюнками бойчукіста Василя Седляра (Василь Седляр — український художник, митець-монументаліст, графік, художній критик, педагог, належав до творчої групи «бойчукістів», жертва сталінського терору — ред.).

Робота над перекладами Шевченка почалася набагато раніше, ніж у держави виникло бажання перевидати й інтерпретувати Шевченка на радянський лад. Сам Гофштейн говорив, що він перекладав Шевченка з 1920-х років. Ці твори використовувались в єврейських школах.

Василь Шандро: Наскільки діалог культур був плідним і конструктивним в сенсі перекладів з однієї мови на іншу і навпаки?

Оксана Пашко: Переклади Шевченка — один з проєктів, до яких зверталися єврейські письменники. Водночас українські письменники багато перекладали Шолом-Алейхема, Гофштейна, Маркіша, Квітко.
Була дуже потужна внутрішня комунікація, хоча мови дуже різні і за структурою, і синтаксично.

Василь Шандро: Чи можемо ми говорити про певну поличку перевиданих творів єврейських письменників цього періоду — 1920-30-х років?

Оксана Пашко: Безумовно. Гофштейн був виданий українською мовою — великий комплекс перекладів 2012 р., книга називалася «О білий світе мій…». Це твори Гоштейна в інтерпретації не тільки Рильського, Тичини, але й Кочура, Лукаша, Ліни костенко, Валерії Богуславської. Треба говорити також про «Антологію єврейської поезії», де є панорама єврейської поезії, твори дуже багатьох письменників, які жили в Україні.

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

? якщо у вас Android

? якщо у вас iOS