Леся Українка показує, що були народи, які мали ще гірші умови, ніж ми, але вижили й відстояли себе — Сергій Романов

Єврейські впливи на Лесю Українку та її творчість.

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Сергій Романов

Леся Українка показує, що були народи, які мали ще гірші умови, ніж ми, але вижили й відстояли себе — Сергій Романов
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr-zustrichi-2021-08-08-romanov.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr-zustrichi-2021-08-08-romanov.mp3
Леся Українка показує, що були народи, які мали ще гірші умови, ніж ми, але вижили й відстояли себе — Сергій Романов
0:00
/
0:00

Розмова із завідувачем кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури Волинського національного університету ім. Лесі Українки, доктором філологічних наук, дослідником життя і творчості Лесі Українки Сергієм Романовим.

Василь Шандро: Чи можемо предметно говорити про єврейські впливи на Лесю Українку, чи є це видимою частиною її творчості?

Сергій Романов: Спорадичні спроби міркувати про це вже були. Скоріше, їх робили з ангажованих позицій. На своїх виданнях такі люди не ставлять ніяких вихідних даних. Пан Воєслав Кобза, який очевидно під псевдо, випустив кілька книжечок які стосуються і Франка, і Лесі Українки, де були спроби показати поетесу антисеміткою. Це кумедно для тих, хто знається на її творчості та біографії. У такому ракурсі питання ставити не можна, хоча воно актуальне.

Леся Українка та єврейство, Ізраїль — це досить широка тема, яка стосується не лише життя письменниці, але й стосується її творчості та переконань. Про це можна говорити і в біографічному розрізі, і в контексті епохи Лесі Українки, і її творчості, яка є поза епохами.

Василь Шандро: Стосовно творчості, мабуть, тут є сенс говорити про драматургічний розріз? Єврейські мотиви у творчості Лесі Українки та впливи на неї — можемо говорити про окремий напрямок?

Сергій Романов: Якщо подивитися на її 21 драму, то 9 із них написані на біблійні, християнські та не тільки теми та сюжети. Три драми написані на сюжети зі Старого Завіту. Є триптих, написаний за мотивами Євангеліє. Є три драми, де дискутовані питання релігії, християнства. Якщо ми в цьому розрізі подивимося, то побачимо, що для неї важливим був східний вектор релігії, котра приходить у Європу і робить те, що зробило християнство. Леся, пишучи на ті давні теми, міркує над проблемою, яка на сьогодні не розв’язана остаточно: як могло статися, що невелика група християн на околицях величезної Римської імперії завойовує її, а потім весь світ. Для Лесі то важливо. Вона так само дивиться на коло українських інтелектуалів, будівничих держави, яких теж дрібка: чи їхня справа має вагу, чи вони можуть розраховувати на перемогу. Для неї це історична паралель, приклад як заряджені ідеєю люди можуть довершити благородну мету.

Василь Шандро: Зараз час та можливість сказати про поезію Лесі Українки.

Сергій Романов: Єврейські теми у її поезії для неї були важливі й цікаві. Її цікавила давня історія. Вона уклала підручник для молодшої сестри та брата «Стародавня історія східних народів». Там є розділ «Історія ізраїлітів». Для неї важливою є також історія виживання цього народу. Вона захоплюється і подивована багатьма речами, які пройшов цей народ, як йому вдалося зберегти власну мову та культуру. Це для неї приклад подвигу, виживання і буття у ворожому, жорстокому, кривавому світі.

Ще у юному віці вона почала залучати у свою поезію біблійний матеріал, юдейську, єврейську історію. Її вірш «І ти колись боролась, мов Ізраїль» за радянської влади був заборонений. Зі слів твору ми розуміємо чому. Вона показує, що були народи, які мали ще гірші умови, ніж ми. Але вони вижили та відстояли себе.

І вже Богдан пройшов по тій землі від краю і до краю.
Свято згоди 
між ним і духом гучно відбулося
в золотоверхім місті. Але раптом
дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат.
І знов настав єгипетський полон,
та не в чужій землі, а в нашій власній.

Її провісництво: вона каже, що якщо хочемо мати свою державу, повинні як євреї її збудувати та обороняти від ворогів. Ми бачимо паралелі з нашою сучасністю.

Василь Шандро: У нас є іноді упередження щодо того, як люди в другій половині XIX століття, початку XX, ставилися до інших народів в Україні. Через те, що вони не мали власної держави, ці стосунки могли вибудовуватися за різними механізмами. Що стосується біографії Лесі Українки та українсько-єврейських стосунків у цьому контексті?

Сергій Романов: Упередженого ставлення до «інородців», як тоді називали їх, у Лесі не було. Вона належала до революційних гуртків. У цей лівий рух ішли багато євреїв. Леся Українка знаходила з ними спільну мову. Мала приятелів серед них. Вони були рівними для неї.

Василь Шандро: У її «Оргії» є протистояння інше, але зрозуміле для нас: Греція, як колиска всього оригінального, і величезний Рим зі зброєю. Цей перехід, наше переінакшення — це те, що і зараз у нас відбувається. Хоча ми намагаємося цей процес зробити зворотним, повернутися до себе у якийсь спосіб. Чи можемо простежувати якусь, даруйте, конкуренцію у виборі аналогій Лесі Українки?

Сергій Романов: Я не знаю, чи можна тут сказати, що є якийсь вибір на користь іншого. Якщо узяти порівняння, то античність так само її вабила. Але тут ішлося про взаємодію культур, народів, традицій. У «Боярині» — це Росія й Україна. Чи вона віддавала свідомо перевагу єврейству, враховуючи чинник державності? Можна так сказати. Але це не було визначальним для неї. Її вабила сила, пристрасть і дух, який визначає історичну долю кожного з народів. Єврейство для Лесі той дух проявило. Єврейство не зберегло держави, але зберегло єдність, те, що гуртує народ.

Василь Шандро: Що нам дає розуміння і дослідження цього явища у її творчості, аналогіях, метафорах, не плакатних, але дуже точних формулюванннях і вказуваннях на конкретні речі, проблеми?

Сергій Романов: Можемо оцінити масштаб мислення, інтелекту, творчої інтуїції, таланту наших найкращих людей, які могли бачити, описувати, звертати нашу увагу на історичні аналогії, досвід, етапи буття, які визначають співжиття народів у світі.

Крім того, є культурний чинник. Як би ми не ставилися до того чи іншого етносу, є такі, які зробили величезний внесок у світову культуру. Ми пов’язані були завжди з етносом єврейським, який населяв і досі населяє наші землі. Ми маємо спільну історію у різних її проявах. На це треба дивитися об’єктивно. Історичні моменти, які не дуже красять нас, треба проговорювати, бо то «громадська справа», як каже один з героїв Лесі Українки. І водночас будувати міждержавні, внутрішньодержавні стосунки на засадах свободи, рівності, взаємоповаги та знання свого минулого. Леся Українка тут якраз цікава мислителька, вона вміє сполучати часи, вона вміє бачити ширше, далі за свою епоху.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

За підтримки:
Проект виходить за підтримки канадської неурядової організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE)

Коментарi до запису