Єврейський Катеринослав. Історії забутого міста

До подій Другої світової українські території були мультикультурними. Євреї – як одна з частин цієї мозаїки жили у більшості міст українських губерній Російської імперії. Катеринослав – на той час велике губернське місто не був винятком. Про єврейські громади, політичні партії та погроми нам розповість історик Валентин Рибалка.

Андрій Кобалія: Якщо говорити про єврейський Катеринослав і останні роки царського Катеринославу, про яку кількість євреїв у місті йде мова? Яку роль вони відігравали у житті цього великого губернського міста?

Валентин Рибалка: Можемо говорити про доволі значну кількість. На початок Першої світової – це десь третина населення міста. Це була багаточисельна і впливова община. Взагалі звідки євреї взялись у Катеринославі? У 1786 році засновується місто Катеринослав із дуже великими планами. Потьомкін засновував його як третю імперську столицю, як «Південну Пальміру», з огляду на балканські плани. Проте, так не сталось.

Внаслідок трьох поділів Польщі, Росія отримує території з дуже великою єврейською общиною. Катерина ІІ вирішила використати їх під час колонізації «новоросійських земель» – земель Півдня імперії. У цю смугу потрапив і Катеринослав. У 1791 році Катерина ІІ видає указ про те, що для євреїв створюється «смуга осілості», куди потрапляли і землі Півдня імперії. У цьому ж році видається указ «О предоставлении евреям гражданства в Екатеринославской и Таврической области».

Планувалось, що колонізація буде чисто сільськогосподарською. Виділялися землі і кошти, але така колонізація, в тому обсязі, в якому її планував уряд – не відбулася. На це існувало кілька об’єктивних причин. Єврейське населення Речі Посполитої було міським, воно проживало або у великих містах, або у маленьких містечках, але рідко в селах. Ці міщани звикли займатись дрібною торгівлею або ремеслом. Тому євреї почали заселяти міста Півдня Російської імперії. У Катеринославі вони з’явились практично з моменту свого заснування.

Андрій Кобалія: З кожним десятиліттям економічний вплив єврейської общини збільшувався. З чим це пов’язано?

Валентин Рибалка: На 1850 рік чисельність євреїв  у місті складала 19%. Зростання впливу пов’язане зі стараннями Олександра Поля, завдяки якому місто перетворюється у великий промисловий центр. Такий центр потребує робітників, фінансистів, торговців. А це звичні для євреїв заняття. Тому на 1897 рік в Катеринославі 37% складали євреї. У 1926 році їх було близько 40%, однак тут варто врахувати події Першої світової та громадянської війни. Напередодні Другої світової вже 18%.

Андрій Кобалія: Євреї відомі прекрасною самоорганізацією. У містах створювалися громади, які могли допомагати бідним членам, робити інші благодійні речі. Як це працювало в Катеринославі?

Валентин Рибалка: Кагалу як такого не було, бо тоді вони буле заборонені в імперії. Однак тут існувала велика громада, було кілька духовних центрів, навколо яких і існували громади. Життя громади існувало навколо рабинів. Причому був казенний рабин і рабин – духовний лідер. Духовним лідером катеринославських євреїв був Леві-Іцхак Шнеєрсон. Він був лідером общини і головою євреїв міста з 1909 по 1939 рік і жив на вулиці Барикадній. Причому був головою не лише хасидів, а й всіх євреїв. У 1939 році його заарештували, згодом він поїхав у заслання в Казахстан.

Андрій Кобалія: Як взагалі обиралися рабини? Їх запрошували чи вони обирались із членів громади?

Валентин Рибалка: У царській Росії рабинів обирали з общини за певними критеріями. Людина повинна була закінчити рабинське училище, бути обізнаною в законах віровчення, бути шанованою і авторитетною людиною в місті. Але його мала затвердити адміністрація, яка вибирала лише  тих, хто був лояльним до імперії та її законів. Оцей рабин і був казенним.

А був ще духовний рабин, який обирався общиною і займався виключно духовною працею. За законами духовний рабин був заступником казенного, але вплив першого у багатьох випадках був набагато більшим.

Катеринослав – унікальне місто. Після реформ Олександра ІІ певній кількості євреїв було дозволено ставати чиновниками! Якщо в інших містах «смуги осілості» серед чиновництва євреїв майже не було, то в Катеринославі їх було аж 7%! У місті було близько 80 євреїв-дворян, які отримали цей почесний титул за благодійність та 40 промисловців почесних громадян міста.

Андрій Кобалія: Ви згадали про промисловців. Не могли б назвати конкретні прізвища? Чи була у них якась монополія на певну галузь промисловості, як у бельгійців металургія чи трамвайні колії, наприклад?

Валентин Рибалка: В Катеринославській губернії близько 25% виробництва належало євреям-промисловцям. Проте це були доволі дрібні підприємства з обробки металу, шкіряна промисловість, миловарні. Тобто предмети широкого вжитку. Дуже популярним було виробництво цегли. Після 1880-х місто стрімко зростає і потрібно багато цегли для будівництва. Велика кількість власників цегляних заводів були євреями. Та й місцевість цьому сприяла – у дніпровських балках були великі поклади глини. Можна згадати Робиновичів, Когани і Бруки, Моцкін, брати Чечіки.

До речі, в нашому музеї памяті єврейського народу та Голокосту була відкрита експозиція, де була виставлена катеринославська цегла кінця XIX – початку XX століття, яка була подарована нам відомим дніпровським колекціонером Павлом Маменком. У більшості цегла позначена іменами єврейських виробників цегли.

Андрій Кобалія: Катеринослав сторічної давнини відомий широким спектром політичних партій. Це і ліві – від анархістів до меншовиків, й праві з Союзом Михаіла Архангела. Які єврейські політичні партії були в Катеринославі?

Валентин Рибалка: Так, в місті й справді було багато різних партій. Це пов’язано і з кількістю населення, і з тим, що тут була представлена уся соціальна та етноконфесійна  структура. В такому «казані» були всі.

Учень гімназії Г. Ліндов  ( «Г.Ліндов» – псевдонім революціонера та комуніста Гавриїла Лейтейзена­ прим ред.) був засновником першого марксистського кружка в місті. Потім з’явились й інші партії. Розвивався й сіоністський рух. Сіоністська соціалістична робоча спілка була створена Бером Бороховим у 1901 році, він же створив самооборону, яка після Кишинівського погрому у 1903 році сприяла тому, аби хвиля не перейшла на місто. І саме вона захищала єврейське населення під час погрому осені 1905 року. Вплив сіонізму був таким великим, що керівник катеринославського жандармського округу зазначав, що губернія покрита мережею сіоністських організацій. Здебільшого влада боролась із ними.

У 1913 році Володимир Жоботинський – друг українського національного руху прочитав у місті дві публічні лекції «Асиміляція народностей» і «Національні меншини». Було тут і 800 членів БУНДу, близько ста осіб Поалей Ціон. У нас в музеї є посвідчення 1918 року члена бойової дружини Єврейської соціалістичної робітничої партії.  На Установчих зборах УНР єврейські делегати складали майже 30%.

Андрій Кобалія: Давайте повернемось на 12 років раніше. Відомо, що восени 1905 року Російською імперією прокотилась хвиля погромів. Ця хвиля торкнулась і Катеринослава? Чи це був перший погром у місті?

Валентин Рибалка: Погроми 1905 року не перші. У 1881 році Півднем імперії прокотилась хвиля погромів після вбивства ліберального Олександра ІІ. Звинуватили у цьому «жидів». Погроми проводились, як правило, в містах. Участь у них брали люди, для яких релігія чи етнічне походження було лише приводом для грабунку.

Погроми 1905 року відрізняються тим, що носили не стихійний, а організований характер. Організаторами були праві політичні сили. Мова йде про «Союз руського народа» та «Союз Михила Архангела». У Катеринославі вони були доволі популярні. У цей рік відбулось близько 40 погромів по всій губернії. Найбільший був у місті в жовтні 1905 року, коли загинуло близько 67 осіб і біля 100 поранено. Катеринославський поліцмейстер в одному з донесень для губернатора писав таке: «Доношу Вашему превосходительству, что во время проходящих в последние дни беспорядков в городе Екатеринославе разбито и разграблено 122 лавки, 64 магазина, 135 лундуков, 40 квартир и сожжено 5 домов. Убито евреев: холодным оружием 34 мужчины, 9 женщин и одна девочка. Огнестрельным: 20 мужчин. Ранено 48 человек евреев».

І не варто возвеличувати імперську владу. Поліцмейстер не співчував євреям. Погромників заарештовували, але потім це закінчувалось абсолютно нічим.

Андрій Кобалія: Царський Катеринослав та монархія закінчились у 1917 році. Далі жовтневий переворот та громадянська війна. З тих часів минуло вже сто років. Де можна побачити сліди єврейського Катеринослава зараз?

Валентин Рибалка: У нас є відома синагога «Золота роза», вона ж «Хоральна синагога». Напередодні 1917 року в місті існувало більше 40 синагог та молитовних будинки. Потім їх стало менше, особливо після 1929 року і наступу більшовиків на релігійне життя. Вже згадана «Золота роза» побудована аж у 1800 році, але вона була дерев’яною і в 1833 році згоріла. Тоді євреї ще не мали такого впливу, тому відбудова тривала довго, здебільшого коштом благочинності. Офіційно вона відкрилась у 1852 році. У 1929 році за рішенням місцевих радянських органів не була закрита.

Синагога знаходилась у єврейському кварталі. Навпроти знаходилась  Шельська фабрика, яка потім отримала назву «Фабрика імені Володарського», де працювало багато євреїв. З приміщення синагоги зробили «Клуб євреїв-шевців Катеринослава». Потім це був склад. У 1996 році відбулась передача общині, у 2000 році відбулось урочисте відкриття.

У центрі міста безліч будівель так чи інакше пов’язаних з євреями. Єврейська громада жила в центрі міста. І головна вулиця – Широка – Катериненський проспект та бічні вулиці – це все єврейський квартал.