Сніжана Бовкун
1x
Прослухати
--:--
--:--
Кореспондент Time Саймон Шустер 19 квітня брав інтерв’ю у Володимира Зеленського в Офісі президента у Києві. Громадське радіо виділило основні тези цієї розмови.
1. Битва за Донбас вирішальна. І вона вже почалась
Це буде повномасштабна битва – більша за всі, що ми до цього бачили в Україні. Президент Зеленський каже, що росіяни хочуть зробити так, щоб українці зазнали великих втрат, адже результат вплине на подальший діалог, розташування фігур на шахівниці, на згуртованість української – і російської армій. І, звісно, на дипломатію.
«Якщо ми встоїмо – а я як громадянин, патріот і президент України вірю, що так і буде – це буде вирішальним моментом для нас», — каже Зеленський.
У деяких точках на Сході – просто божевілля. Жорстока повномасштабна війна там йде щодня, і у цих місцях битва вже почалась.
2. «Азовсталь» як символ для росіян
Президент Зеленський щодня спілкується з військовими на території заводу «Азовсталь» в оточеному Маріуполі.
«Ми багато про що розмовляємо. Передусім про те, що вони тримаються і знають, що захищають. Мова йде не тільки про частину «Азовсталі» і навіть не про Маріуполь, а про символізм ситуації», — каже він.
росія хоче отримати «маленьку перемогу» і показати, що українців можна зламати. Це їхні методи: змусити й військових, і цивільних страждати від голоду.
«36-ій окремій бригаді [морської піхоти] було дійсно важко. Це була катастрофа: ні їжі, ні води, ні зброї. Нічого. У них все закінчилось… Вони не могли атакувати чи захиститись, адже не могли залишити товаришів», — розповідає Зеленський.
?Через нічні авіабомби та обстріли армією рф з корабельної артилерії завалилася частина приміщення польового шпиталю в «Азовсталі» у Маріуполі. Зокрема, операційна
Серед вже поранених військовослужбовців є загиблі, наново поранені й контужені
Про це пише полк «Азов» pic.twitter.com/RiRuqTKw1l
— Громадське радіо (@HromadskeRadio) April 28, 2022
Слухайте також: Що західні партнери вже зараз ставлять на перемогу України у війні?
3. Символізм постаті президента
Голова Верховної ради України, Руслан Стефанчук, згадує перший день війни: «На їхньому [Зеленського – ред.] обличчі не було страху. На ньому застигло питання “Як це могло статись?”… Може ці слова здаватимуться пафосними, але ми відчували, як руйнується світ».
Зеленський каже, що в той день до нього прийшло усвідомлення: «Ти розумієш, що вони всі [на тебе] дивляться. Ти — символ. Ти повинен діяти як голова держави».
Після цього світом покотилась відома фраза «Мені потрібна зброя, а не транспорт» у відповідь американцям.
Президент як Верховний Головнокомандувач ЗСУ дав відносну свободу дій генералам, а сам сконцентрувався на комунікації з міжнародною спільнотою: це щоденні зустрічі, інтерв’ю, а також вечірні звернення до українців.
«Дуже часто люди питають, хто ж пише Зеленському промови. Головний спічрайтер – це він сам», – каже Даша Зарівна, радниця з питань комунікації.
На думку кореспондента Саймона Шустера, зараз Зеленський – «живий символ України, і його здатність втримати увагу всього світу визначить, чи виживе його народ, чи помре».
Слухайте також: «Він вже не Вова Зеленський»: Андрій Куликов про враження від розмови з президентом
4. Ми всі люди. У нас всіх є рідні
Зеленський пам’ятає початок війни дуже розмито, фрагментовано. Одно з найяскравіших спогадів – світанок 24-го лютого, коли президент і його дружина, Олена Зеленська, будили дітей, казали, що почали бомбити, і нашвидкуруч збирали речі. Його доньці 17 років, а сину — 9. За словами Зеленського, вони достатньо дорослі, щоб усвідомити всю небезпеку ситуації.
Президент зізнається, що у перший день війни, коли росіяни штурмували Офіс президента, його дружина і діти були там увесь час.
Коли настала ніч того першого вечора, навколо урядового кварталу почалися перестрілки. Охорона всередині комплексу вимкнула світло та привезла для Зеленського та близько десятка його помічників бронежилети та автомати. Лише деякі з них вміли поводитися зі зброєю. Одним із них був Олексій Арестович, ветеран військової розвідки України.
«Це була абсолютна божевільня. Усім автомати», — сказав він журналісту. За його словами, російські війська двічі намагалися штурмувати Офіс президента.
5. Війна нас об’єднала
«Ви коли-небудь їздили на великій швидкості?», – питає президент Саймона Шустера.
«Я теж колись так їздив. У цей момент, на шаленій швидкості, у темноті – головне сфокусуватись. Якщо ти відволічешся на людину, що біжить, мерехтіння ліхтарів, крик чи метушню… Якщо щось тебе відволіче – твої шанси доїхати до пункту призначення мінімальні. Не нульові, але дуже низькі.
Тут було теж саме. Треба було сфокусуватись на головному. Що нам потрібно робити прямо зараз, як все організувати й насамперед як всіх об’єднати? Думаю, до вторгнення наше суспільство було розділене у певному сенсі. Ми не були єдиним цілим. А потім стали. Це дуже важливо. Росіяни переважали кількістю, тому ми просто повинні були стати єдиними», — каже Зеленський.
Слухайте також: 95% підтримки власних збройних сил — це рекорд, жодна країна світу не мала такого показника — політолог
6. Гумор – це спосіб виживання
Звісно, за два місяці війни президент став сильнішим, звик до ризику і став більше гніватись. Однак він зберіг своє почуття гумору. Без гумору усі впадуть у депресію, а це не допоможе нам допомогти, вважає журналіст.
«Ти повинен мати переможний настрій. Неважливо, наскільки це складно, це наша ціль», – каже Зеленський.
Навіть помічники президента періодично жартують. Президентські кімнати майже не змінились після початку повномасштабного вторгнення. Вони наповнені золотим листям і розкішними меблями.
«Принаймні якщо це місце розбомблять, нам більше не треба буде дивитись на все це», – жартує хтось з персоналу Зеленського.
7. Найтяжчий час – коли лягаю спати
Президент Зеленський каже, що йому складно засинати.
«Чи маю я на це право? Чи мав я ще щось зробити? Я дивлюсь на свій розклад. Це не має сенсу – порядок денний не змінюється. Я розумію, що на сьогодні вже все. Але все одно дивлюсь на розклад і думаю, що щось тут не так», — розповідає Зеленський.
Президент зізнається, що у перші дні війни він постійно всіх будив, адже прокидався десь між 4:50 і 5:20. Каже: «Це був важкий період, адже я не мав права засинати, поки не дізнаюсь, скільки бомб впало і де».
Слухайте також: Коли російські окупанти тікали, танками їздили по мертвих тілах — мер Ірпеня
8. Я постарів, бо отримав гіркий досвід
Президент Зеленський вже звик отримувати звіти о п’ятій ранку і погано спати. Але не звик дивуватись жахіттям війни з росією.
На початку березня, коли росія бомбила столицю і намагалась захопити Київ, президент у компанії двох друзів і кількох охоронників таємно покинув Банкову. Він хотів подивитись на все власними очима, поговорити з українськими військовими на пропускних пунктах.
«[Мої] охоронці дуже хвилювались», – каже Зеленський.
На 40-ий день війни відбувся другий важливий візит Зеленського (вже з конвоєм бронетехніки) до Бучі. Коли президент з командою побачили всі звірства на власні очі, жах змінився на лють.
«Ми хотіли скасувати усі переговори [з росією]», – згадує Давід Арахамія, голова української делегації.
8 квітня росія завдала ракетного удару по станції Краматорськ.
«Я дізнався про це, коли побачив одне жахливе фото. Мені надіслали фото обезголовленої жінки… Вона була вдягнена у світлі речі, які врізаються у пам’ять. І я сказав, що це неможливо. Якщо це побачать діти…Якщо побачать це на офіційних ресурсах. Якщо хтось це побачить…», — згадує Зеленський.
Одразу після цього Зеленський пішов на зустріч з Урсулою фон дер Ляєн, президенткою Єврокомісії. Згадує: «Це був той випадок, коли руки й ноги роблять одне, а голова думає зовсім про інше. Твої думки там, на станції, а тобі треба бути тут».
9. Я ні секунди не жалкую про свій вибір
Зеленський каже, що піти у політику – було правильним рішенням.
«Звісно не жалкую. Взагалі. Ні на секунду. Я навіть не думаю про це. Навпаки я думаю, що це було правильно. Дуже правильно», — переконаний президент.
Слухайте також: Морально українці вже перемогли і наближають збройну перемогу — Ігор Козловський
10. Війна в Україні – це питання виживання для вільного світу
Світова увага до України поступово слабшає, і це непокоїть президента не менше, ніж російські бомби.
«Люди бачать війну в Instagram, у соціальних медіа. Коли вони втомлюються від новин, вони гортають стрічку далі», – каже Зеленський.
Це людська природа. [У соціології існує термін «втома від співчуття» (compassion fatigue), який означає емоційне вигорання аудиторії після регулярного висвітлення жертв соціальних проблем, конфліктів чи воєн у медіа – ред.].
Мало що Зеленський може зробити самотужки. Україні не вистачає важкого озброєння, щоб прорвати оточення Маріуполя.
«І Зеленський, схоже, з цим справляється: США і ЄС надають більше зброї, ніж будь-якій іншій країні, з часів Другої світової війни», – пише Саймон Шустер.
Слухайте також: Як змінилася риторика США та чому вони тепер дають важке озброєння?
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
