Національний природний парк "Тузлівські лимани". Фото: Іван Русєв
Почнімо з того як правильно називати парк — «Тузлівські лимани» чи «Тузловські»? Бо всі кажуть по-різному.
Ірина Вихристюк: Правильна граматична, стилістична назва — це «Тузлівські лимани». Але при створенні національного природного парку подавачами документів до адміністрації президента було управління екології в Одеській області і вони в документах зазначили фактично російську кальку. Тому ми використовуємо офіційну назву Національний природний парк «Тузловські лимани» тільки там, де є фінансові справи, а в інших документах послуговуємося українським правописом і пишемо «Тузлівські лимани».
У нас є своє рішення науково-технічної ради, що у вжитку ми застосовуємо назву українську — «Тузлівські лимани». Ми подали документи на Кабінет міністрів щодо зміни назви, щоб парк називався правильно згідно з українським правописом.
Парк розташований в Одеській області, близько до лінію фронту, до окупованого росіянами Криму. Як повномасштабне вторгнення впливає на флору та фауну «Тузлівських лиманів»?
Ірина Вихристюк: У нас є природний захист — Чорне море, тому безпосередньо на території парку і на прилеглих територіях таких активних бойових дій не ведеться.
Минулого року, коли була дуже напружена ситуація саме у північно-західному Причорномор’ї, коли були бої, окупація, а потім деокупація, то, звичайно, ми це відчували, вибухи були дуже потужні.
І тут варто зауважити, що у людини загалом поріг відчуття більш слабкий, ніж у тварин, тому тварини ще голосніше все це чують і відчувають.
Що стосується впливу безпосередньо на екосистеми, то цей вплив був минулого року. На території парку є лиман Бурнас і туди минулоріч потрапила чимала кількість ракет, якими окупанти обстрілювали ще весною і тому та акваторія лиману потребуватиме розмінування. Подекуди боєприпаси навіть не здетонували. Безпосередньо на прибережні акваторії також під час обстрілів потрапляли ці снаряди, але там, де сільгоспугіддя, то вже фермери, я так думаю, самотужки, і за допомогою, напевне, спецслужб проводили розмінування, вони вже там зібрали врожай. Тож минулого року у нас був безпосередній вплив.
Звичайно, всі ці гучні постріли, вибухи, впливають на тваринний світ. Ви самі розумієте, що той же весняний період для природи надзвичайно важливий, це період відтворення. І позаяк ми морський парк, то мали можливість і привернули увагу до того, як війна впливає на морських китоподібних. Наприклад, на дельфінів.
Читайте також: «Тихий убивця»: як вплив людини спричинив глобальну спеку і що з цим робити?
За цей час, можливо, перекочували до вас якісь тварини чи птахи з того ж заповідника «Асканія-Нова», який нині в окупації на Херсонщині?
Ірина Вихристюк: Як можна довести, що з якоїсь конкретної території та чи інша тварина потрапила на іншу територію? Наприклад, за допомогою кільцювання птахів. Але ми все-таки припускаємо, що у цьому році у нас надзвичайно велика, нетипова кількість рожевих фламінго і що вони завітали до нас із Запорізької області. Науковці пов’язують це в першу чергу саме з тим, що ділянки, на яких вони до цього перебували, зараз обстрілюються. Тому звичайно птахи шукають собі більш спокійних місць для того, щоб перебути цей період. І у період гніздування вони намагалися побудувати там гнізда, але, на жаль, це було нерезультативно. Зараз в акваторії наших лиманів перебувають більш як 500 рожевих фламінго.
Зараз ви виступаєте за розширення меж Національного парку «Тузлівські лимани». Навіщо це потрібно і чим це важливо?
Ірина Вихристюк: Можна сказати, що розширення меж Національного природного парку «Тузлівські лимани» — це не стільки наші плани, скільки вимоги, які ставить перед нами міністерство, і ці вимоги пов’язані з тим, що Україна, підписавши Угоду про асоціацію з Євросоюзом, прийняла певний план дій. У тому плані дій є екологічний блок, де зазначені важливі маркерні речі, які ми маємо виконати для того, щоб нас все-таки прийняли до Євросоюзу і дали, на моє переконання, нам можливість взагалі зберегтися і фактично перемогти цій війні, і вижити, як народу, як нації, як державі.
На виконання цих вимог Україна мала ще до 2021 року збільшити охоронювані території, тобто території, які мають статус природно-заповідного фонду, до 15% від загальної площі країни. Що ми маємо натомість? Станом на 2023-й рік ми маємо не більше 7%. Тобто нам ще потрібно провести чималу роботу для того, щоб розширити ці території і збільшити реальну площу. Тому міністерство ставить завдання перед усіма нині діючими об’єктами природно-заповідного фонду, що вони мають знаходити такі території. До слова, ділянки особливо цінних територій України вже давно визначені, цей перелік є.
Але об’єкти природно-заповідного фонду повинні працювати у цьому напрямку і пропонувати нові території для того, щоб надати їм статус. І це не просто саме пропонувати, це потрібно провести дослідження, підготувати клопотання до міністерства, зробити наукове обґрунтування, картографічний матеріал. Це достатньо великий об’єм роботи. І цим зараз займаються всі об’єкти природно-заповідного фонду.
Читайте також: Підрив Каховської ГЕС: у зоні лиха опинилися 180 населених пунктів у трьох областях
Саме тому ми запропонували варіант, продиктований міркуваннями і дослідженнями, проведеними нашими науковцями протягом минулого року. А саме — що під час воєнних дій ми спостерігали нетипову велику чисельність загиблих китоподібних. Була проведена дійсно велика потужна робота, зокрема нашим фахівцем, науковцем, доктором біологічних наук Іваном Русєвим. Він досліджував це питання, отримав чимало інформації від колег з сусідніх причорноморських країн, зокрема, Болгарії та Румунії.
Досліджують у цьому напрямку саме вплив воєнних дій на китоподібних. Тому у нас виникла ідея, щоб розширити територію нашого національного парку за рахунок морської акваторії.
Біля наших берегів дельфіни є у період з березня по жовтень. І, зокрема, неподалік острова Зміїний для них дуже добра харчова база. Вони тут відтворюються і для них надзвичайно важливо, щоб ця територія була безпечна. Наша задача, як екологів, — зберегти види. І ми розуміємо, як це робити. Зберегти види можна, в першу чергу, мінімізувавши ризики, які для них існують, щодо їх знищення або скорочення чисельності. Тому важливо, щоб ця територія акваторії Чорного моря, а ми саме говоримо про прибережну акваторію, це 12-мильна економічна зона, була захищеною у першу чергу від браконьєрства.
І ми маємо мінімізувати цей чинник. Що дасть розширення меж парку?
Перший крок. Створення безпечних акваторій для китоподібних для їхнього збереження і відтворення популяції. Тому що вони зазнали шаленого стресу, як і будь-який біологічний вид, стрес на всіх впливає фактично однаково. У науковців є перестороги, що у китоподібних ще тривалий час будуть проблеми з репродуктивною функцією.
Другий крок. Також в Угоді про асоціацію з Європейським Союзом міститься вимога щодо ренатуралізації, це ще називають ревайлдингом. Це мова про «оприроднення порушених екосистем». Що мається на увазі? Раніше було реалізовано чимало екологічно згубних проєктів, які призводили до деградації унікальних екосистем. Зокрема, на території Білгород-Дністровського району на Одещині є проєкт, реалізований ще за часів колишнього СРСР, — це віддамбування чорноморського лиману Сасик, найбільшого чорноморського лиману на північно-західному Причорномор’ї. Він продукував величезний об’єм біопродукції для самого Чорного моря. Але в результаті його віддамбування, а це відбулося ще в 70-х роках минулого століття, ми фактично, із унікальної екосистеми перетворили його на зону екологічної біди.
І тому наступним нашим кроком у цьому глобальному проєкті буде повернення до природного стану чорноморського лиману Сосик шляхом відновлення водообігу.
Читайте також: У Раді зареєстрували законопроєкт, який призведе до знищення карпатських лісів — еколог
Замість побудованої дамби там має бути канал, який дозволить здійснити унікальний, як для України, проєкт, але вже такий природний для європейських країн, як оприроднення порушеної екосистеми. За умови відновлення екосистеми Сасика, що ми цим робимо для тих самих китоподібних? В першу чергу, це продукування великої кількості гідробіонтів. Тобто це те, що фактично є їжею не лише для людей, а для тих самих китоподібних і так само це є ланка харчування для птахів.
Третій крок. Отримати у постійне користування національного парку піщаний пересип між Сасиком і Чорним морем. Там, де якраз має бути створений канал для водообмніну.
Але, на жаль, сучасні ділки мріють про те, щоб його просто розпродати і забудувати. І зробити там щось на кшталт як ми бачимо, наприклад, у тій же Затоці. І це корупційна складова чиновників, які, на жаль, до цього часу ще перебувають при владі. У них плани такі, що цей пересип потрібно просто розпродати під забудову і при цьому просто зароблять як посередники.
На якому етапі щодо розширення меж Національного парку «Тузлівські лимани» ви зараз перебуваєте? Тобто цей фінал вже близько чи у вас є якісь перешкоди на цьому шляху? Наприклад, влада вам сприяє чи навпаки ні?
Ірина Вихристюк: Наразі ми на вихідному етапі. Поясню чому. Тому що є шалений спротив якраз з боку тих представників, які зацікавленні у використанні природних ресурсів загальнодержавного значення задля власних потреб. Що маю на увазі? Подавачем клопотання до Міндовкілля щодо розширення меж національного природного парку виступало Товариство охорони птахів. У Міндовкіллі, розглянувши це клопотання, зазначили, що дійсно ми рощширенням меж парку вирішимо декілька важливих питань і тому вони його схвалили. Далі по процедурі Міндовкілля звертається до обласної державної зараз військової адміністрації для наступного етапу: погодження із землевласниками, землекористувачами. Вже на цьому етапі в адміністрації порушили всі терміни не один раз. Що повинні були зробити в ОВА? Для розгляду цього край важливого питання вони повинні були створити робочу групу, де заслухати нас, для чого ми це подаємо, наскільки це важливо чи не важливо, обговорити питання з природокористувачами. Що відбулося натомість — ніякої комісії не було. На той час директором департаменту екології та природних ресурсів Одеської військової адміністрації був Павло Буланович. Звичайно, він просто дав відписку у міністерство, що вони — проти.
Зараз міністерство вдруге підготувало пакет документів і повторно звертається до нового очільника адміністрації, для того, щоб він більш уважно приділив увагу саме цьому питанню, тому що воно має державне значення.
У принципі об’єкти природно-заповідного фонду, як правило, хто створює, — науковці, небайдужа громадськість. Тобто ті, хто усвідомлюють, що збереження природних середовищ, довкілля, є запорукою нам жити довго і щасливо. Тому що саме природа відтворює всі ресурси.
Тобто навіть розширення меж Національного природного парку «Тузлівські лимани» теж може тривати роками?
Ірина Вихристюк: Тут потрібна політична воля. Якщо у нас в державі є державники, то ці питання вирішуються доволі швидко. Жодних реальних пересторог щодо розширення немає. А поки у нас при владі будуть якраз ті люди, які хочуть вкрасти ресурси, то, звичайно, природно-заповідний фонд будуть створювати і розширяти десятиліттями, на жаль.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS